АНОНСИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ

» НЕПЕРЕМОЖНІ-28 о Дня Гідності та Свободи
» Згадуємо добрим словом Захисників України
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Новгород-Сіверському
» НЕПЕРЕМОЖНІ-26, Межигір’я
» ЗНАЙ НАШИХ: Українська докласична поезія
» "Мовою серця". Розмай вражень
» "Воля громади: Червона доріжка Гідності"
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-11. День Незалежності
» ПО ЖИВОМУ
» ТЕНДІТНА СИЛА в Музеї Шістдесятництва
» "Тендітна Сила" йде в люди
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва-2107
» "Тарас Шевченко єднає народи". ЕМОЦІЇ
» ПЕРЕМОЖЦІ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" в номінації "ВІДЕОФОРМАТ"
» ПІДСУМКИ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу Тарас Шевченко єднає народи. Номінації НАЖИВО та МІЙ ШЕВЧЕНКО
» Вийшла друком моя "ТЕНДІТНА СИЛА"
» Роздуми про українську поезію
» Положення про ІІ Міжнародний проект-конкурс "ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ"
» Українські Передзвони-10
» Поезія як жінка
» Мрії Небесної Сотні. Відзнаки Героїв
» Звичайна, здавалося б, зустріч...
» ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ДРУЗІВ - близьких і далеких, майбутніх і колишніх
» Презентація альбому "СОНЯХИ" В’ячеслава Купрієнка
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 9
» Мої Карпати
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1
» Час Візбора - 2016
» Презентація збірки авторів Донбасу та Криму "АТО...Мы, Судьбы..."
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 8





© Тетяна Яровицина, 2011



 » УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-11. День Незалежності
 

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

11й фестиваль
«УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ»,
присвячений 26-й річниці Незалежності.
"Київська Січ". Труханів острів

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

 

Отже, попри всі наші побоювання щодо складних погодних умов та локації просто неба далеченько від центру міста – поблизу козацького коша «Київська Січ» на Трухановому острові, СВЯТО 11-х «Українських Передзвонів» таки відбулося! Усвідомлюючи свою відповідальність перед гостями фестивалю, ми були вкрай стримані у запрошенні іногородніх (за винятком перевірених голодом, холодом і зливами людей), бо підзабутий досвід перших чотирьох «Передзвонів» 2014 року міцно прошився десь на підкорці.

Так, нас було небагато. Але судячи з фото і атмосфери, що панувала протягом нашої присутності на фестивалі, все було не так вже й погано. Та й відгуки - короткі, але красномовні - свідчать про головне: ми єдині у своєму прагненні творити Українську Україну, а не якусь іншу.

 


 


 

Вперше за всю історію фестивалю в нас не пролунало жодного російського слова зі сцени. І, здається, через це ніхто особливо не потерпав. Три роки минуло від започаткування фестивалю, непростих років, мушу визнати. Всякого було в оргкомітеті. Сварок через мовне питання теж. Потім таки встановили квоту ¾ україномовного контенту. Ще трохи згодом вирішили робити поблажки лише мешканцям Криму і Донбасу. Вчора був справжній день Незалежності від мови московитів. А й справді, звертаючись до наукової праці «Мовна шизофренія» відомого мовознавця, професора Юрія Шевчука: ЧОМУ мова якоїсь нацменшини має панувати на українській землі, де з діда-прадіда лунала наша прекрасна, визнана усім світом Мова? Люди добрі, що ми собі думаємо? Чому мовникам з США є очевидними прості речі, а нам ні?

Отже, потроху перебудовуємося. Приємно бачити потужний творчий десант з Чернігівщини (підозрюю, вельми русифікованої), який несе українську на вустах. Для тих, хто не знайомий, ласкаво просимо до знайомства із володарками слова:


Олена Коленченко, Новгород Сіверський, Чернігівщина
 

Ліна Ланська, Чернігів,


Світлана Даниш, Чернігів, - виконавиця.
 


Південь країни представляв добрий наш друг Сашко Обрій (Олександр Кучеренко) з м. Южноукраїнськ, автор книжок "Абетка юності", "І.Де.Я". Відкрию таємницю: Сашко, здається, вирішив перебиратися до Києва. І ми страшенно тішимося з цього приводу.
 


Крим і Донбас одночасно представляв композитор, поет Олег Барабаш, який своєю присутністю (і, власне, синтезатора) зробив нам справжнє свято! Хто не знайомий з його музичною творчістю – дуже раджу! Далеко не кожен може грати, що чує. Дякую за чарівний музичний супровід мого єдиного в цей день вірша "Україна". Треба повторити і закріпити цей досвід!
 


 


Україномовну Хмельниччину представляла славна людина Оленка Іськова-Миклащук, чуттєві вірші якої я завжди слухаю, тамуючи подих. До речі, Оленка  - переможиця цьогорічної "Коронації Слова".


Київську область представляла харизматична поетеса Олена Зінченко з м. Фастів, разом з якою до нас на фестиваль прибула ціла родина.
 


Чоловік і троє синів приїхали підтримати свою берегиню, для якої українська мова, за її щиросердим зізнанням, стала несподіваним відкриттям у собі.
 


 

А для мене особисто, крім знайомства з цією родиною, стала відкриттям їхня взаємна підтримка! Хлопцям-підліткам одразу знайшлося місце серед козаків, а Оленин супутник уважно слухав мистецьку програму, а коли ми опинилися поруч, захоплено цитував Оленині вірші, які і справді того варті! А коли очільник фестивалю Олександр Ліщенко читав Шевченка, я навіть підгледіла скупу чоловічу сльозину на цьому красивому мужньому обличчі.


Мені здавалося, я геть не вмію заздрити, а тут таки трішечки є…))

Всі дуже раділи потужному,  дзвону
Наталії Крісман (Львів), яка, розриваючись між декількома важливими заходами, таки завітала до нас на вогник. І приїхала вона не з порожніми руками, а зі щойно народженою книжкою «Пуповина». Дякуємо, Наталочко!


Ну, тепер трохи про киян. Столичну когорту представляли:

Відомий волонтер, виконавець авторської пісні
В’ячеслав Купрієнко,

Виконавиця пісень на кобзі, астрофізик за фахом Тетяна Сорока
 


 

молоді поети Юрій Баланчук


Ігор Мисяк  (на фото другий ліворуч),

а також співорганізатори фестивалю: поетеса, завкафедрою української філології університету «Україна» Олена Коломієць (перша на світлині); поет, письменник Ігор Рубцов (третій), ну і я. Здається, я ще за цим усим пам’ятаю своє ім’я. Тетяна Яровицина. Як помиляюся, підправте мене.))

Ну й звісно, був Той, Хто Все Це Утнув - народний декламатор
Олександр Ліщенко


Щирим віршем привітала Україну з Днем Незалежності красуня-письменниця Тетяна Белімова.
 


Варто віддати належне усім членам оргкомітету, які відрізняються граничною скромністю, майже мовчки роблять свою справу і єдині у спільному прагненні якомога більше послухати своїх гостей. Щось же примушує їх (і не вперше) здалеку линути до нашого кола! При цьому, я впевнена, кожному з організаторів є чим поділитися зі світом. Що вони, власне, й роблять за межами «Передзвонів».

От, приміром, Тетяна Белімова, автор прекрасного роману
"Вільний Світ" (також нещодавнього переможця "Коронації Слова"), в якому йдеться про долі членів її родини, що до Другої Світової мешкали тут, на Трухановому. Так-так, виявляється, до приходу німців Труханів був заселений людьми, вкритий приватним сектором... Саме про те, як воно - зніматися з місця і тікати світ за очі, як втрачати і сподіватися, як шукати свій Вільний Світ, йдеться у згаданому романі. Тетянка зробила вимушений анонс своєї книги, яку запопадливо прихопили на фестиваль друзі,

навчені шляхетністю інших своїх друзів, які двічі без відома автора виносили на Говерлу новонароджену "Тендітну силу". Коловорот добра в природі!))

Страшенно шкода, що ми, як організатори, не мали права розслабитися і віддатися насолоді чути і спілкуватися. Та що поробиш?


Треба віддати шану нашим гостям, які, цінуючи старання оргкомітету, весь час оберігають їх від перевтоми. Годі й казати, як приємно відчувати дружній тил! То до тебе сам собою іде бутерброд, бо знає, що ти майже не снідала, то чиїсь добрі руки вкладають в твої обценькі тарілку з козацькою кулешою, а знайомий голос наказує «сама хоч поїж!» , то на твоїх плечах з’являється чиясь куртка (відповідно, хтось за тобою підставив широку спину вітру), то на тебе не крапає з неба лише тому, що над тобою розкрила парасолю людина, яка нещодавно буквально боролася за власне життя… Оця ніжність між людьми... хай вона не вичерпується, хай наростає, хай розтікається хвилями єдності!
 


Саме такою я і уявляю, і омріюю свою Україну. Країною вільних вольових людей. Саме такою намагаюся бути особисто. Бо жити, як прийдеться, не цікаво. Тому завжди маю напередодні фестивалю закупи, випікання традиційних пиріжків із кропом, готування скатертин, посуду…

Проте вперше за всю історію існування «Передзвонів» ми мали справжню поляну. Кожен прибув не з порожніми руками, бо просто неба апетит вовчий! Та й козаки-господарі галявинки частували нас кулешем власного приготування. І ті, хто чув завершальні акорди, кажуть, що ввечері було ще одне частування. Розходилися вже поночі. Щиро дякуємо, хлопці! Шкода, мені не вистачило часу на прогулянку Київською Січчю та неспішне спілкування з козаками-господарями. Але то таке...
 


Єдина, але передбачувана незручність таки була. Дощ. Її ми пересиджували під накриттям на сцені, облаштованим за якісь півгодинки п’ятьма дужими козаками. Вони пройшли Майдан, деякі з них - АТО. Що їм варто облаштувати якусь там сцену, на якій почуваєшся королевою?! )

Після нашого відбуття на фестиваль «Воля Громади» до "Передзвонів" долучилися кияни Алла Топчій та Анатолій Рибін.  Погода завадила бути декільком іншим хорошим людям. Але то не біда. Бо якщо б прийшли усі, хто збирався, то знову в нас був би перебір регламенту. Дякуємо усім нечисленним нашим гостям! Ми на Вас дуже чекали!
 


 

 

Ще трішечки світлин.

Ви би мали такі самі, якби прибули до нас із відкритим серцем! Бо саме такі серця є щирим багатством України! Сподіваємося, зустрінемося!
 

 


 


 


 


 

 


 

 


 

 

 

Тетяна Белімова: Учора попри погодні і не лише умови був просто чудовий день! Друзі, ви зробили його! Завдяки нашому фестивалю "Українські передзвони" відбулися зустріч багатьох однодумців, поетів, виконавців авторської пісні. Це було незабутньо))

Ігор Рубцов: Скажу вам відверто: деякі малі сцени, сколочені з грубих дошок, бувають важливішими за багатотисячні збори на головній вулиці столиці. Принаймні, коли почали підтягуватись відомі постаті і люди, яких вперше побачили на фестивалі, стало ясно - він відбудеться, хоч там що. Народ наш загартований, були роки, коли так само збиралися під відкритим небом. Я ані на хвилину не шкодую. День спілкування вийшов насиченим і славним. Особисто для мене про початок сповістили гарматні залпи на честь державного свята і ви це побачите. Решту - дивіться на світлинах.

Вячеслав Купрієнко: Цього разу організатори вирішили піти на ризик і провести фестиваль просто неба, на березі Дніпра. Хоча, брешу, який ризик? Перші фестивалі так і проводилися під небом. Погода не балувала, і друга половина була під дощем. Але козацький куліш встиг нас зігріти і дощик був невзмозі зіпсувати нам настрій. Дуже радий був бачити безліч знайомих поетичних облич та послухати їхні поезії. Задля мого виступу мусив згадати солдатську кмітливість аби зробити мікрофонну стійку з вербової гілки та скотчу)) Отже викрутились)) Дніпро вчора був шевченківський, ревів та стогнав, отже, купатися не схотілося.))

Олена Іськова-Миклащук: День Незалежності. Іду на Передзвони. Холодно. Та хіба може зігріти щось краще, ніж рідні по духу люди. Дякую Тетяна Яровицина, Вячеслав Куприенко, Ігор Р. та багатьом іншим, за тепло ваших сердець!

Олександр Кучеренко: новий досвід, нові знайомства...

Наталія Крісман: Дякую Вам, друзі, за чудові емоції і світло Ваших сердець!

Ліна Ланська: Це було - Дійство! Щире, сердечне, ЛЮДЯНЕ!

Olena Kolenchenko: Щасливі і незабутні миті!!! Дякую всім організаторам і всім друзям за можливість відчути цю атмосферу, сповнену щирості і тепла!!!


УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ

Серпневі відзвеніли Передзвони -
Нетлінним словом сповнилась душа,
Сердець співочих мова калинова
Натхненно й ревно свято прикраша!

О, рідна мово, зорями сповита,
У сяйві неба сонячних заграв!
Оспівана віками, перелита
Із серця в серце водами Дніпра!

В твоїм полоні солодко і терпко,
Ти, як вино, не випите до дна...
Краса твоя - нескорене люстерко,
Душа - як вільна птаха, як весна!

Лише відчуй, і римами озветься,
Ласкаво пригорни її тепло...
І джерело невичерпне
проллється
На українське зморене чоло.

І проросте у пагінець любові,
І сили назбирає, і снаги,
Розквітнуть неба очі волошкові,
Вдягнувши в колір ніжний береги!

Поля, сади у жовтім оксамиті,
Палає України серце - стяг...
Єднаємо славетні диво-миті
У ріднім слові, величі звитяг!

Шануймося, бо рідні ми по крові,
І дух єдиний в генах ДНК!
Що нам вітри? І що дощі вихрові?
Ми разом! До останнього рядка!

© Олена Коленченко


 


Брешуть, чи що? )))))

Тимчасом кількість унікальних учасників "Передзвонів" перевалила за три сотні душ.

Історія фестивалю:  УП-1   УП-2   УП-4   УП-5   УП-6   УП-7  УП-8  УП-9  УП-10

 

Дякую нам, Друзі, за Вас і за фото!))
Відео не знімали: з таким вітром - марна справа.

Даруйте, що не так. Кого раптом не згадали - відгукуйтеся, називайтеся!

 

 

 Всего комментариев: 0