АНОНСИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ

» НЕПЕРЕМОЖНІ-28 о Дня Гідності та Свободи
» Згадуємо добрим словом Захисників України
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Новгород-Сіверському
» НЕПЕРЕМОЖНІ-26, Межигір’я
» ЗНАЙ НАШИХ: Українська докласична поезія
» "Мовою серця". Розмай вражень
» "Воля громади: Червона доріжка Гідності"
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-11. День Незалежності
» ПО ЖИВОМУ
» ТЕНДІТНА СИЛА в Музеї Шістдесятництва
» "Тендітна Сила" йде в люди
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва-2107
» "Тарас Шевченко єднає народи". ЕМОЦІЇ
» ПЕРЕМОЖЦІ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" в номінації "ВІДЕОФОРМАТ"
» ПІДСУМКИ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу Тарас Шевченко єднає народи. Номінації НАЖИВО та МІЙ ШЕВЧЕНКО
» Вийшла друком моя "ТЕНДІТНА СИЛА"
» Роздуми про українську поезію
» Положення про ІІ Міжнародний проект-конкурс "ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ"
» Українські Передзвони-10
» Поезія як жінка
» Мрії Небесної Сотні. Відзнаки Героїв
» Звичайна, здавалося б, зустріч...
» ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ДРУЗІВ - близьких і далеких, майбутніх і колишніх
» Презентація альбому "СОНЯХИ" В’ячеслава Купрієнка
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 9
» Мої Карпати
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1
» Час Візбора - 2016
» Презентація збірки авторів Донбасу та Криму "АТО...Мы, Судьбы..."
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 8





© Тетяна Яровицина, 2011



 » Українські передзвони-4. День Незалежності
 

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ * НОВИНИ

На звичному місці, на печерських схилах за Музеєм голодомору
проведенням четвертого заходу "Українських Передзвонів"
творча інтелігенція України відсвяткувала День Незалежності.


...Багато років ми відчували, що від нас нічого не залежить.
Настав час ламати ганебні стереотипи.

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ * НОВИНИ

 

Розпочинаючи укотре писати звіт про "Українські Передзвони", які не є масовим розважальним заходом та знаходяться поза політикою і поза "попсою" (щиро вдячна почесному гостю нашого фестивалю п. Анатолію Матвійчуку, який наштовхнув мене на таке визначення), не знаєш, що вже сказати, бо всього вже було мовлено вдосталь.

Нагадаю, що згідно з коцепцією фестивалю до участі в "Українських Передзвонах" запрошуються різноманітні професійні, самодіяльні мистецькі колективи та виконавці у царині вокалу, музики, народного співу і танців, літератури та поезії. Талановитий сільський аматор виступає нарівні із заслуженим артистом України. Це не академічний екзамен у мистецькому закладі. Учасники здають звіт на свою ступінь патріотизму, усвідомлення рівноправного місця України в сім'ї країн з найвищим рівнем культурної і духовної спадщини.

Ідея створення фестивалю народилася у світлій голові народного декламатора Олександра Ліщенка (який, до речі, цьогоріч посів почесне ІІІ місце на 23-му Всеукраїнському відкритому конкурсі чтеців імені Т. Г. Шевченка, в номінації "професійні декламатори").

Співорганізаторами фестивалю є також Кафедра української філології Відкритиого міжнародного університету розвитку людини «Україна», Кафедра народних інструментів в Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського та інші натхненники.

Молодий фестиваль покликаний об'єднувати серця. Тут лунають різні думки, різними мовами світу. Це конче необхідно для налаштування зболених душ на діалог, на пошук шляхів з безвиході, на переосмислення очевидних речей.

В будь-які часи, за будь-яких обставин саме творча інтелігенція бралася зашивати діри у свідомості співгромадян, зігрівати душі, лікувати серця та налаштовувати їх на потрібний лад.

Дякувати письменниці та співорганізатору фестивалю Тетяні Белімовій (її бачення заходу тут), на  23-тю річниці Незалежності України ми мали справжні передзвони: у серці України зібралися близько сорока поетів, письменників, виконавців пісень та музичних колективів з різних куточків України. Переважно це автори з літературного порталу "Проба пера".

Відмінних за віком, статусом, світосприйняттям, творчим самовираженням нас об'єднує одне - щира любов до рідної землі. Ось вам і відповідь на запитання, що змушує людину відриватися від родини і долати сотні кілометрів заради участі у подібному заході.

А ще - люди їдуть за натхненням. Це я вам із повною відповідальністю кажу. Їдуть - і отримують! Навіть тоді, коли дощ розганяє останніх глядачів, і читати/співати вже немає для кого. Єдність сердець наших однодумців, що б'ються в унісон, долає усі сумніви.

Друзі мої, яких я знаю і люблю, не ображайтеся. З огляду на величезну кількість учасників, сьогодні я говоритиму про основні моменти фестивалю та власні (нові творчі та людські) відкриття.

Фестиваль було відкрито виступом провідного екскурсовода Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні п.Наталею Ткачук.

На початку заходу було оголошено хвилину мовчання, під час якої ми вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні, воїнів, загиблих під час АТО, та мирних жителів Донбасу.

Виконання Гімну України на початку заходу ми довірили солістці гурту "Яворина" Ользі Зікуновій. 

"Яворина" - це наша слабкість і велика гордість!!! Ми завжди чекаємо її на наших заходах в будь-якому складі!

Потім мав слово оргкомітет фестивалю в особі засновника фестивалю народного декламатора п.Олександра Ліщенка

та чарівної співзасновниці "Передзвонів" п.Олени Коломієць

Потім слово було передано історику п.Сергію Рудюку.

Він говорив з нами про болючі питання національної ідентифікації українців. А його юна донька Ольга Рудюк заграла на бандурі.

Українські Передзвони щиро вдячні поетесі Світлані Патрі та її батькам за те, що здолали багато перешкод для участі у нашому заході.

Хай такі люди слугують прикладом справжнього патріотизму всім напів...

Потім, власне, розпочалися виступи самих учасників. "Українські Передзвони" у вигляді музично-поетичного марафону тривали аж до двадцятої години.

Поміж віршами були розмови на різні тематики. Київський поет Людмила Шаренко коректно і переконливо розповіла про підтримку українців в усьому світі. У нас, творчих людей, друзів багато-багато. Адже ми спілкуємося між собою мовою серця.
 

Дуже хочеться подякувати усім нечисленним глядачам, які мужньо вислуховували талановиту поезію своїх співвітчизників. ))

Минули часи кишенькових поетів, пригрітих владою. Поезія починає відроджуватися - саме в такому вигляді, як вона і має бути.

Поет не повинен бути "зручним", передбачуваним створінням. Його покликання - розхитувати світобудову, витрушувати з людей байдужість, примушуючи людей мислити, ставлячи незручні запитання - насамперед, собі, а потім іншим. Тільки за таких умов завершується безхребетне існування соціуму і починається його стрімкий розвиток. Давайте замислимося: чи не за це ми любимо і шануємо класиків літератури?

Цікавий момент. Глядачі дякують мені за запрошення і питають: "А де ж люди? Ви робили рекламу? Тут мають бути повні схили молоді, вона має чути це!!!" Я кажу: "Робили, наскільки це можливо за відсутності спонсорів. А люди... Люди самі винні. На мотузці ж не притягнеш, коли довкруж так багато спокус!.. Якби на таких заходах завжди було велелюдно, можливо, не було б тої війни".

Насправді люди були.

І що найприємніше - сім'ями і з дітьми! У вишиванках, цілими родинами! А як приємно бачити літніх людей у вишиванках!

А надто - з Луганщини! від таких людей вчорашнім днем не пахне... Такі постаті зорять в майбутнє!

Поділюся трохи своїми роздумами. Вони водночас будуть і побажаннями. Ми всі маємо власне уявлення про справедливість /несправедливість/, про добро і зло, про Україну як таку. Тож, у 23-тю річницю Незалежності нашої держави я щиро хочу побажати своїм співвітчизникам робити все можливе, щоб ці основоположні категорії у різних людей співпадали. Тоді можновладці не диктуватимуть, як нам жити, нав'язуючи карколомні ідеї, прикриваючи їх мовними питаннями абощо. У найгіршому випадку матимемо всюди те, що маємо на сході країни.

Я до Мови ішла як до Храму.
Манівцями. Стежками. Шляхами...
Поміж рiзно-розумних людей...
Та із Мовою – все як i з Богом.
(Рабство духу – внікуди дорога.)
П о л ю б и   –  i  Вона  увійде!
...

© Тетяна Яровицина

От знову і знову буду повертатися до віршів людини, яка мене вразила найбільше... Цього разу п.Анатолій Матвійчук, знаний в Україні співак, виступав у ролі поета. Постаті, яка допомагає простій людині зрозуміти себе. Дуже дивне відчуття:  наче перед тобою не людина, а стовп світла...

Щира подяка йому за присутність на "Передзвонах", і на землі взагалі. Доки такі люди нас не цураються - доти у країни є надія!

МЕЖА

У кожного із нас своя межа:
Можливостей, терпіння,
І свободи.
У кожного є правила й чесноти,
Які йому підказує Душа.

Та білий світ прекрасний лиш здаля,
А зблизька вгледиш охоронні вежі.
Влаштовані так люди і земля,
Що всюди тільки межі, межі, межі…

Ми всі живем за правилом Межі
Вся наша суть — то ширми і бар‘єри,
Залізні клітки, кам‘яні вольєри
Кордони і державні рубежі.

Ми в‘язні нам нав‘язаних ідей,
Раби страшних умовностей і планів,
Заручники вождів і хижих кланів,
І забобонів, і дурних вістей.

О, мій земний, мій бідолашний люд,
Поділений на племена і раси,
В кармічнім колі злочинів-спокут!
Розіпнутий у просторі і часі

Ми стоїмо з тобою на межі,
Забувши про останню обережність.
А в кожнім з нас — загублена безмежність.
Свята Безмежність Вічної Душі.

© Анатолій Матвійчук

Ну немає в Україні мовної проблеми! Будь-яка слов'янська мова у нас розуміється. Бо ми не є обмеженою нацією. Ми вільно володіємо українською, російською і не бачимо в тому проблеми. Багатьом з нас важко відповісти, яку з мов ми любимо найбільше - рідну чи ту, що стала рідніше рідної? Про це, знову ж таки, геніально сказав щирий українець Анатолій Матвійчук.

ТАЄМНИЦЯ

Якою мовою,
Скажіть, говорить сонце,
Як ранком заглядає у віконце?

Якою мовою
До вас шепочуть віти,
Коли гойдає їх весняний вітер?

Якою мовою
Бджола дзичить завзято,
Коли вона летить нектар збирати?

Якою мовою
Скажіть, птахи співають?
Вони співають, як самі не знають…

В мені від сонця щось
І щось від птаха,
Від гілочки
І навіть від комахи,

Щось від Землі
Від Неба, від Природи,
Від Всесвіту —
І від мого Народу.

І той, хто справді
Брат мені по Духу,
Той не слова мої,
А Душу слуха!

© Анатолій Матвійчук

Саме тому на фестивалі звучали вірші і пісні двома мовами. Звісно, в своїй державі ми надаємо перевагу Мові. Але, хто б що не казав, цій Мові болить кожна "гаряча точка" нашої країни, без огляду на утиски, яких вона часом там зазнає.

Тут мені дуже хочеться процитувати вірші мого улюбленого поета Наталі Святокум (з м.Новомиргорода Кіровоградської області), яку, на жаль, ми вчора обійшли увагою через злісних порушників регламенту. Ось вона, у центрі, в зеленій сорочці.

Людина приїхала здалеку, весь час поступалася місцем комусь і не змогла нормально виступити. До речі, не вона одна. / Шановні учасники, такого наступного разу не пробачатимемо. Над спільними помилками працюватимемо. Різко скорочуватимемо кількість учасників. Правила мають бути однаковими для всіх. /

МОЯ УКРАЇНА ВЧОРА...

Моя Україна вчора – достиглий лан.
Твоя Україна вчора – гірські джерела.
А він із Донбасу. В тому його талан.
У нас були різні мови, шляхи і села.

В моїй Україні вчора цвіли сади.
Твоя заливалась чистим ранковим співом.
А він споглядав, як дім обернувся в дим.
І жив у бою, як вдома, - якимось дивом.

І те, чим пишалась я, що в тобі жило,
І те, чим його наповнена стала чаша,
Таки об’єднало в горі. Таки змогло.
І ми зрозуміли, що Україна – наша!

Вона аж багряна кров’ю своїх синів –
З порізаним, як пиріг, літаками, небом.
Вона почалась в мені із моїх ланів.
А виживе –
і йому,
і мені,
й для тебе.

© Наталя Святокум

Також мені запам'яталися виступи Оленки Зеленої (м.Нетішин, Хмельницька обл.)

 

 

Світлани Рачинської (м. Дубно, Рівненська обл),

 

та Мальви Світанкової (Поділля).

Взагалі, мені вже не перший рік здається, що сучасна українська поезія має жіноче обличчя. Як я не права, виправте мене будь-ласка!))

Хоча маємо й класних хлопців! От, наприклад, Сашко Кучеренко (Миколаївщина).

Пишаюся, що матиму дружній дотик до його майбутньої книги!

 

Відкриттям для мене також стала виконавиця Юлія Шутенко. Харизма і талант - це круто!

У свято з нами були наші добрі друзі

знана виконавиця пісень, заслужений працівник культури України  Алла Мігай

хор "Оболонь" під керівництвом Олександра Олександровича Свердюка, у якого відтепер з'явився помічник )),

Особливо запам'яталася прем'єра пісні "Пошли нам, боже, нині богунів". А ще снаги додає те, що, коли "Оболонь" виступала у нас вперше, вона вразила своїм співом одного молодого хлопця. Відтоді цей хлопець співає в хорі...

та вірна і шляхетна "Козацька Ліра", яка пробула у якості глядачів аж до кінця заходу!
 

Цікавий факт. Під час виступу "Оболоні" зателефонував мені україномовний друг з Донецька. Знаючи, що він цінує рідне слово і тужить за Україною, кажу: "Слухай рідне!" І доки він слухав онлайн-виступ, я відео знімала. Звісно, "Оболоні" повідомила, що вона для Донецька співає.

Також щиро радіємо з того, що наш захід підтримали своїми виступами старше покоління. Справжні патріоти рідної землі, імена яких є добре знаними як в Україні, так і поза її межами, Зоя Ружин, Сергій Рудюк, Антоніна Листопад, Тетяна Домашенко, Олександр Панін, Алла Мігай, Василь Дробот ділилися із нами своїми прагненнями, мріями і життєвим досвідом. Велика дяка їм за це!

Яскравий відбиток у пам'яті залишила Євгенія Більченко. Як стверджує п.Олександр Ліщенко, свого часу Євгенія своєю самобутньою манерою декламування віршів його "пробудила" до творчості.

 

Потім, з огляду на дощ і суворого пана електрика, ми вимушені були від'єднатися від мережі і сховатися під дахом Меморіалу, де в камерному затишку продовжили виступи ті, хто не мав змоги виступити раніше.

Ольга Артеменко, за підтримки музикантів Анни Щербань (акордеон) та ... (гітара), розчулили і зачарували найстійкіших учасників фестивалю!

А це - найкурйозніше фото фестивалю. Відображення київського поета  (і надійного нашого помічника) Олега Максименка має двійника-бандерівця! ))

Наостанок всі згадували своїх друзів-українців з Донбасу. Кожна людина символізує для нас певне місто. Друзі зараз у небезпеці, і ми за них тяжко переживаємо, незалежно від їхніх переконань. Молимося, аби винайшлися якісь мирні шляхи розв'язання цього жахливого конфлікту. 

Ось вірш Марини Сухотєплової (Донецька обл.), який вона присвятила своїй мамі, яка нині перебуває в зоні небезпеки

 

МАМА, ЗНАЕШЬ…

Край  замаран  войной,  что  грязью...
Я  все  ночи  молюсь  и  дни:
"Хрупкой  нитью  мобильной  связи,
Добрый  Отче,  соедини,

с  теми,  кто  за  чертою  ада,
с  теми,  кто  испытал  огонь..."
Сердце  бредит  отцовским  садом,
рвется  в  тишь,  где  семья  и  дом.

Мама,  знаешь,  вот  этим  летом,
когда  первый  гремел  обстрел,
вспышкой  взрывов  рассвет  расцветив,  - 
каждый  заново  повзрослел...

Мама,  знаешь,  я  верю,  стоит
потерпеть  -  все  пройдет,  как  сон.
И,  на  отчем  пороге  стоя, 
поцелую  твою  ладонь.


© Марина Сухотєплова


Люди добрі, Батьківщина - це не політична категорія. Це те Вічне, Святе і Неподільне, яке кожен з нас має нести у серці все своє життя і передати Його дітям. і навчити їх берегти Його. Так має бути попри все. Дуже вас прошу. Розумійте, в якій країні ми живемо, не роздирайте її на шматки, цінуйте її, робіть для неї все, що тільки можете, і наші діти будуть щасливі!

 

УКРАЇНА

Україна – це вибір: чи – сином землі, чи – ніким.
Україна – це МИ, а не поділ на Я й Коло-Мене.
Україна – це мур, що стоятиме сотні віків.
Україна – це світ, невідкритий, тому – незбагненний.

Україна – це вчинок. Це – сум відчайдушних вагань:
другу допомогти, а чи досі незнаній людині...
Хто ще не зрозумів?!! Україна – це дар, а не дань!!!
Будьмо віддані їй, "небезпечній" своїй Україні!

Україна – це дух. Це – війною надірвана плоть.
Україна – це кров з найріднішої свіжої рани.
Україна – це біль. Біль, який доведеться збороть.
І ніяких "але ж..."! Бо інакше – країни не стане.

Україна – це дім, до якого не стелено шлях.
Україна – це Крим, і Донбас, і Полісся, й Карпати.
Україна – це мати з обличчям в гірких ручаях.
Це – маленьке дитя на долонях у тата-солдата.

Україна – це безмір юнацьким очам осяйним.
Це – ядучо-тривке відчуття наджорсткої провини,
попіл в грудях батьків... Так вже сталось, нам жити із ним.
Бо без нього – немає ні нас, ані в нас – України.

© Тетяна Яровицина

 

Велика подяка всім, хто був із нами!!! Хто допомагав у організації заходу та зігрівав нас своєю присутністю! 

ФОТОАЛЬБОМИ ТУТ:
 

https://www.facebook.com/media/set/?set=oa.265501860310576&type=1

https://www.facebook.com/media/set/?set=oa.265505930310169&type=1

 

ЖУРНАЛ "ГЕТЬМАН" про "УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ"



http://hetman.tv/nomera/2014/2014-4-57/peredzvon.html


******************************************

НАШІ ПОПЕРЕДНІ ЗАХОДИ:
 

Відкриття фестивалю (фотозвіт):
 

День Києва (відеозвіт):
 


********************************************

ПРИЄДНУЙТЕСЬ!  РАЗОМ МИ ЗМОЖЕМО БІЛЬШЕ!

http://www.facebook.com/groups/ukrperedzvony/


ВІДВЕРНІМО ДУХОВНИЙ ГОЛОДОМОР!

********************************************

  


Лариса    (29.08.2014 15:51)
Надзвичайно гарний, патріотичний і натхненний був захід! Слава Україні! Нас не здолати!
Ответ:
Дякую, пані Ларисо! Відтепер ще й відео є )


Ігор Рубцов    (26.08.2014 20:56)
Так ось кого я слухав по телефону! Красиві люди. Всі красиві. Нема ніде таких, як в Україні.
Ответ:
Все так і є!

 Всего комментариев: 2