АНОНСИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ

» НЕПЕРЕМОЖНІ-28 о Дня Гідності та Свободи
» Згадуємо добрим словом Захисників України
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Новгород-Сіверському
» НЕПЕРЕМОЖНІ-26, Межигір’я
» ЗНАЙ НАШИХ: Українська докласична поезія
» "Мовою серця". Розмай вражень
» "Воля громади: Червона доріжка Гідності"
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-11. День Незалежності
» ПО ЖИВОМУ
» ТЕНДІТНА СИЛА в Музеї Шістдесятництва
» "Тендітна Сила" йде в люди
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва-2107
» "Тарас Шевченко єднає народи". ЕМОЦІЇ
» ПЕРЕМОЖЦІ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" в номінації "ВІДЕОФОРМАТ"
» ПІДСУМКИ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу Тарас Шевченко єднає народи. Номінації НАЖИВО та МІЙ ШЕВЧЕНКО
» Вийшла друком моя "ТЕНДІТНА СИЛА"
» Роздуми про українську поезію
» Положення про ІІ Міжнародний проект-конкурс "ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ"
» Українські Передзвони-10
» Поезія як жінка
» Мрії Небесної Сотні. Відзнаки Героїв
» Звичайна, здавалося б, зустріч...
» ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ДРУЗІВ - близьких і далеких, майбутніх і колишніх
» Презентація альбому "СОНЯХИ" В’ячеслава Купрієнка
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 9
» Мої Карпати
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1
» Час Візбора - 2016
» Презентація збірки авторів Донбасу та Криму "АТО...Мы, Судьбы..."
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 8





© Тетяна Яровицина, 2011



 » Українські Передзвони-10
 

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

10й фестиваль
«УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ»
до 203-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка.
Національна спілка письменників України, 11.03.2017

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

«Удесяте Всеукраїнський мистецько-історичний фестиваль «Українські передзвони» збирає друзів, - пише співорганізатор УП, письменниця Тетяна Белімова - Починалося все три роки тому на відкритій сцені Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» після трагічних подій Революції гідності і підступного вторгнення сусідньої держави на територію нашої Батьківщини. Здавалося, за тих непростих умов, ідея проведення «Українських передзвонів» на часі як ніколи. Автором ідеї та натхненником фестивалю виступив Олександр Ліщенко, співорганізаторами стали Тетяна Яровицина, Тетяна Белімова, Олена Коломієць.

Олександр Ліщенко так окреслює завдання фестивалю в його статуті: «Перед пам’яттю мільйонів українців, які загинули заради світлого майбутнього свого народу, обов’язковим для учасників є відчуття нерозривності з українською народною традицією, щирість, гордість за Україну і бажання донести до глядачів інколи гірку, але правдиву історію. Відтак талановитий аматор виступатиме на рівних із заслуженим артистом України… Учасники засвідчують власні патріотизм та усвідомлення місця України у сім’ї рівних країн із найвищим рівнем культурної і духовної спадщини… Найголовніша мета фестивалю полягає у підтримці талановитої молоді, яка є продовжувачем культурних традицій українського народу, збережених багатьма поколіннями»

За три роки існування фестивалю ми збиралися на різних сценах - Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні», Національного музею літератури в Україні, Центральної міської бібліотеки імені Т. Г. Шевченка для дітей, Національної спілки письменників України. З усіх куточків України до нас з’їжджалися учасники, загальна кількість яких за три роки існування «Українських Передзвонів» наблизилася до цифри у 300 чоловік. На нашому фестивалі звучали голоси Буковини і Прикарпаття, Приазов’я і Донбасу, Волині і Полісся, багатьох і багатьох великих і малих міст, містечок, сіл нашої України: Києва, Кропивницького, Дніпра, Чернівців, Івано-Франківська, Хмельницького, Новгород-Сіверського, Борисполя, Вишневого. На фестивалі виступали відомі і знані діячі української культури: Анатолій Матвійчук, Тарас Силенко, Анатолій Паламаренко, Галина Яблонська, Ярослав Джусь, Тарас Компаніченко, Алла Мігай, В’ячеслав Купрієнко, Ольга Угнівенко, Олена Карпенко, Юлія Шутенко, Оксана Самара; хори «Дніпро», «Гомін», «Оболонь»; гурти «Хорея козацька», «Яворина»; студенти КНУКіМ із театральною постановкою уривку «Солодка Даруся» Марії Матіос, Героїчний театр «Пам'ять» Галини Яблонської. Для того, аби просто поіменно назвати всіх учасників наших десяти фестивалів, маємо витратити хвилин із десять, проте ми про всіх пам’ятаємо, зберігаємо фото- і відео звіти кращих виступів.


Історія фестивалю:  УП-1,    УП-2    УП-4    УП-5    УП-6    УП-7    УП-8   УП-9

«Українські передзвони» виконували і виконують своє основне призначення об’єднувати українців у їхньому прагненні долучитися до мистецтва разом зі збереженням найкращих традицій нашого народу – пісні, віршованого слова, художньої прози, музики, сценічної майстерності, різноманітних ремесел. Не втомлюємося нагадувати, що Україна має безліч щирих талантів.»

Тепер щодо учасників 10-х «Передзвонів. Найяскравіші фото-, відеосюжети Ви можете переглянути далі. Їх буде перемежовано коротенькими відгуками, які надійшли від учасників та глядачів. На жаль, технічні можливості наші обмежені, не все вдалося зафільмувати. Без образ, приділімо основну увагу новим учасникам "Передзвонів"!

Щиро дякуємо друзям, старим і новим, які вміють цінувати і прагнуть підтримувати своє, рідне! Завдяки їм наші руки досі не опустилися.

«Щиро поважаю тих, хто не скиглить, що все погано, що Україні капець, а бере і робить те, що може, те, що йому під силу, аби пропагувати і слово рідне, і мистецтво, і культуру. Для цього не завжди треба гроші (хоча з їх наявністю, зрозуміло ж, можна зробити набагато більше), головне - бажання і віра. Організатори фестивалю УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - саме з таких! І тому поруч з ними і віра, і надія, і впевненість в тому, що все на нашій рідній землі буде добре! Ще раз дякуємо Тетянки вам! Так тримати!!!»
Тетяна Пероганич (Київ)

"Одразу два літературно-музичні заходи проходили сьогодні в Будинку письменників. Фестиваль "Українські передзвони", який має історично-патріотичне спрямування, на першому поверсі. І захід для творчої молоді "Літературний ковчег" - на другому. Багато спритних письменників встигли побувати на обох заходах. Я ж більше часу провела з "Українськими передзвонами", хоча й на "Ковчег" заскочила. А от фотографувала дуже мало, бо сиділа далеко від сцени." Антоніна Спірідончева (Київ)
 

«Дякую організаторам за теплу зустріч. Враження найкращі. Рада була знайомству з хорошими і талановитими людьми. Щасти усім.»  Ірина Небеленчук (Новгородка, Кіровоградщина)

 

«Сьогодні був надзвичайно емоційний день! Вікові стіни будинку Національної спілки письменників України, які бачили і чули славетних літераторів, декламаторів та геніїв українського слова, прийняли дуже гостинно і мене... Велич української поезії та шалена енергетика самого приміщення на Банковій надихали і підтримували... Вдячна глядачам за ваші бурхливі оплески - дуже і дуже приємно! Окрема вдячність В’ячеславу Купрієнку за пропозицію стати учасницею фестивалю та звук! І, звичайно, фестиваль УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - дякую за теплоту та щирість! Вітаю з ювілеєм фестивалю! ...я щаслива...» Софія Жукова (смт Бородянка, Київщина)



 

Софія разом зі своєю 10-річною колежанкою з смт Бородянка Київської області - Сашею Садовою довели залу до катарсису, співаючи пісень та Читаючи вірші Софійчиної мами Олександри Жукової. Хто як, а я плакала...
 

«Щиро дякую всім організаторам та учасникам ювілейного фестивалю "Українські передзвони" за неймовірну атмосферу, щирі, теплі слова, море емоцій та позитиву!!! Світло випромінювалося з кожного серця і з кожної душі!!! Особливо хочу подякувати Тетяна Яровицина й Tetiana Belimova за чудову підготовку і за запрошення!!!» Олена Коленченко, Новгород-Сіверський

"Щира дяка організаторам, а краще казати вже моїм друзям за запрошення і можливість і себе показати і колегами поділитись своєю творчістю! Хай Бог дає здоров'я наснаги і довгих років життя! А фестивалю тільки розвиватися і ширитись і поширювати на теренах нашої Батьківщини щире, міцне і по-справжньому НАРОДНЕ слово!" Віталій Савчук (Новгородка Кіровоградщина)

«Дякую за запрошення! Мені вчора було дуже приємно співати. Гарна атмосфера підтримки була.» Руслан Іщенко (Київ)
 

«Дякую Тетяна Яровицина й Тетяна Белімова за чудовий ювілейний фестиваль "Українські передзвони", за запрошення не лише заспівати нашим камерним хором "Joys" на вашому фестивалі, а й за можливість прочитати вірші!» Олександр Козинець (Київ)

Чарівних «Божедарів» (Київ) ми трохи обділили часом, але віримо, що зустріч не остання! Відгук обнадіює:

«11 березня наш гурт "Божедари" отримав чудову нагоду взяти участь у 10-му ювілейному Всеукраїнському народному мистецько-історичному фестивалі "Українські передзвони"- фестивалі поезії та пісні, заснованому Олександром Ліщенком.»



Були й відгуки-побажання:
«Мету досягнуто. Потрібно просто продовжувати робити те саме, але в більш стильному сучасному форматі, щоб у молодих людей було менше можливостей звинуватити вас у "нафталіні". Для осучаснення фестивалю потрібні кошти. Їх можуть дати спонсори, а інформаційні партнери (радіо та ТБ, навіть національні) можуть зробити безкоштовну рекламу. Запрошуйте журналістів з онлайн-медія. Вони прийдуть і напишуть щось про фестиваль постфактум»
Максим Прудеус, музикант, теле- і радіоведучий (Київ)
 


Були й відгуки-обурення: «Скільки ще чекати виступу і чи чекати взагалі? У нас це другий захід і ми втомлені» тощо.

Саме час нагадати учасникам про деякі важливі речі.
1) Дотримуйтеся регламенту;
2) Вміння слухати інших безцінне;
3) Записуйтесь на виступи не насамкінець заходу, а з початку
;
4) Ми теж втомлюємося. Наш 8-годинний робочий день сповнений напруги і відповідальності. Краще приходьте із пропозиціями типу "чим можу бути корисний?". Бо ані спонсорів, ані команди спритних іміджмейкерів не маємо. І поки не визначилися, чи хочемо мати.

Цього разу наш фестиваль відвідали знакові особистості:

Леся Шаповал зі сторінкою пам’яті і безцінними дарами - книжками свого чоловіка, українського науковця, письменника, поета, поета-пісняра, філософа, композитора, музиканта, перекладача з більш ніж сотні мов, дослідника Валерія Курінського. Розгорнула його "Українську автодидактику" - і пропала... Це щось...


 


 

Маємо знати своїх достойників і титанів!

Власне, на цьому і наголошував наш гість Володимир Гонський, речник Майдану, автор книги "Людина і Нація. Час воїнів". Це книга про боротьбу за Україну в її історичному, соціофілософському і політичному вияві. Про Героїв доби УНР, УПА, про етапи геноциду українців, про те, що дають людині і нації такі фундаментальні рушії як патріотизм, національна ідея, мова... У 2011 р. книга "Людина і нація. Час воїнів" визнана найкращим твором, що пропагує національну ідею, на Міжнародному конкурсі українських письменників. Авторитетні джерела дуже радять мати її у своїй бібліотеці. Особисто я - маю. Хто наступний?
 


ГО "Українська ініціатива" (Ольга Тимчишин та Юрій Косенко) зі сторінкою просвіти про видатних постатей Бориса Балінського і Михайла Палідовича-Карпатського.
 


 

Ці дивовижні люди відкривають для себе та нагадують світові про інших дивовижних людей. Цей відеоканал містить безмір рідкісної інформації.


Культурний і громадський діяч, радіоведучий Василь Панченко з віршами двох Шевченків - Тараса і Миколи.


Знаний вчений-Вікіпедист Юрій Пероганич провів невеличкий освітній "бліц" про Вільну енциклопедію
 


Актор Героїчного театру "ПАМ’ЯТЬ" Михайло Орлюк завітав до нас із полум’яним словом Шевченка
 


Відомий автор-виконавець, волонтер В’ячеслав Купрієнко з піснями на слова учасників попередніх "Передзвонів" Олени Іськової Миклащук "Іловайська самота" та Тетяни Яровициної "Тихо, батько іде!".
 

Харизматична виконавиця пісень, розмаїття жанрів якої вражає, надає наснаги і любові - Наталка Бучель.

 

 

Та хорові колективи

  • Вокальний ансамбль народної пісні "Веремія"


Вокальний колектив "Живиця"
 


Камерний хор "Joys", який складає актив Хорової капели "Дніпро"
 


До речі, відкривала фестиваль, завдавши високої ноти всьому заходу чарівна Юлія Григорук
 


Хто б що не казав, а я щаслива поряд з такими людьми, у серці яких живе Україна! Вони такі різні і такі неймовірні!!!

Костянтин Мордатенко, який, будучи щедро наділеним талантом, поводиться так необтяжено, ніби оце щойно народився. Навіть каже, що йому байдуже, як наголошується його прізвище. Щаслива була придбати його збірку "Моя печаль солодша за любов"



Тетяна Винник, журналіст та поет з м. Ніжина Чернігівської області
 


Цього разу на "Передзвони" завітало літоб’єднання "Світоч" з смт Новгородка Кіровоградської області - Віталій Савчук, Яна Дудчик, Ірина Небеленчук



 

Кіровоградщина швидко полонила серця присутніх простою людською щирістю...
Член родини в АТО - це непросто для юної дівчини.

 


Та й київські поетеси швидко відшукували глядацькі душі:

Марія Карп’юк

Олеся Гунько (Олеся у нас родом з міста Лева)
 

Діана Васильєва
 


Ганна Коназюк (родом з Миколаївщини)
 


Свої вірші читало справжнє сонечко родом з Луганська - учениця однієї з київських шкіл Єва Сукачова
 


 


Читала вірші Шевченка та співала пісень її однокласниця Анастасія Безолюк. З усього видно, що бунтівна вдача Шевченка до снаги сучасній молоді. Настунина талановита мама сиділа в залі і плакала, споглядаючи кровинку...
 


 

Також із нами сьогодні були Світлана Холодна (м. Полтава),

Наталія Войтенко (м. Київ),

Віталій Павловський (м. Київ),

Вікторія Івченко (м. Київ),


Сергій Самовілов (Луганськ-Київ). На жаль, відео виступу Сергія не збереглося, тому даю посилання на наш спільний вечір у Музеї Шевченка
 



Оскільки дехто необережно перебирав відведений для виступів час, легенді українського театру, 89-річній Галині Яблонській виступити вже не вдалося. Вона чемно відмовилася говорити на бігу. Щоб якось реабілітуватися перед Галиною Гілярівною, поговорімо трохи про неї. Ось що каже про неї телеканал "Культура":

Галина Яблонська могла б зніматися у кінофільмах, але вона обрала театр. Людина запальної вдачі, Галина Гілярівна вражає своїм невичерпним запасом енергії, яким наділена від природи. Актриса є щирою патріоткою, але навіть у своїй громадській діяльності залишається відданою мистецтву. Всю свою енергію (яка чомусь здається нерозтраченою у її літа) вона віддає молоді: очолюючи Міжнародну лігу «Матері і сестри — молоді України» і викладаючи у Київському військовому ліцеї ім. І.Богуна. Головним напрямком її діяльності є прищеплення любові до рідного слова, до історії держави та її визначних постатей. Як сценарист і режисер, вона навчає акторській майстерності, робить вистави — присвячені пам’яті героїв Крут та Богуна, «Уклін тобі, рідна мати», «Геній і сучасність» (про Т.Шевченко)
 

ЩИРО ДЯКУЄМО ГАЛИНІ ГІЛЯРІВНІ ЗА ПРИСУТНІСТЬ НА ЗАХОДІ РАЗОМ ІЗ ОНУКОМ І ЗА РОЗУМІННЯ СИТУАЦІЇ!!!


Мій особистий дружній привіт Харківщині, яка, до речі, ще не прислала до нас жодного учасника. Із величезним задоволенням прочитала декілька віршів для дітей від подружжя Ольги Біди та Олега Бондаря (з їхньої спільної книжки "Веселий звіринець") Хай їм там гикнеться!
 


Ще однією з цікавинок виявилося "вторгнення" екскурсії особняками Києва, тож ми мали можливість поповнити свій багаж знань про будівлю НСПУ.
 


Отакі вони, наші ювілейні "Передзвони"...
 


 

Дякую Тетяні Белімовій та Світлані Холодній за чудові ювілейні дипломи!
 


 


На жаль, у організаторів не було часу для презентації/анонсу власних нових книжок. але хто шукає, той знайде!))
 

 

Від себе додам лише, що усі ці чудові люди та члени їхніх родин,
виявивши волю, знайшовши спосіб, дісталися до нас із різних куточків України,
і тим самим проторували ШЛЯХ - вглиб себе, до України.
На жаль, ми не можемо компенсувати їхніх витрат, пов’язаних із "Передзвонами",
та щиро радіємо цим виявам  доброї волі!
І впевнені: вольовий поступ кожного з цих 300 чоловік викликає повагу до нації в цілому.

 


 

Дякуємо Національній спілці письменників України за прихисток!


...Як сказав пан охоронник, прочинивши двері:
"Який фестиваль??? А... ці... балаганщики!.. Заходьте"

 


Нагадуємо: ми існуємо у вигляді інтернет-спільноти в соціальній мережі «Фейсбук». Наша відкрита група має назву «Українські передзвони».


А наостанок хочу завершити своєрідним "відлунням" фестивалю на одному з літпорталів:

"Готувалася Олена старанно, ретельно підбираючи тексти для майбутнього виступу. Вранці того дня вона вдягла нову вишиванку – і просто в ній подалася на роботу. Її виступ був у другій половині дня, тож прийшла на початку третьої… У вестибюлі НСПУ побачила Організатора заходу. Привіталася.

І от – хвилююча мить. Виступ. Олена піднімається на сцену, читає, але щось іде не так: у першому ряду ведуча з кимось розмовляє… Трохи далі сидять глядачі, які також не дуже дослухаються, оскільки хтось чекає на власний виступ, хтось уже виступив. Олена зупиняється, робить зауваження ведучій, та замовкає… «Уміння слухати – безцінне», як написали у Фейсбуці згодом організаторі Фестивалю. Глядачі й господарі не повинні заважати виступаючим – ніякими правилами жодного фестивалю це не передбачено: усі проблеми легко можна вирішити в паузах між виступами учасників.

Напередодні, ... переглядаючи правила Фестивалю, трохи здивувалася: ЖОДНОГО вірша російською. Виключення – лише для біженців зі Сходу України і з Криму. А наші, кияни, як?.. ................. Цей нечистий дух протистояння, сварки («нам тут російської мови не потрібно») здатний не лише не об’єднати Україну, а розвалити – у прямому значенні цього слова.

Одні чубляться між собою – інші сидять осторонь… Лапки потирають від задоволення: давайте, дурні Івани, продовжуйте! О, ці жуки не стануть помирати з нудьги при згадці про УПА – вони ще олії у вогонь піділлють! ЧУЖИМИ РУКАМИ ЛЕГКО ЖАР ЗАГРІБАТИ.

ДУХ, ЯКИМ ВОНИ ДИХАЮТЬ,
РУЙНУЄ УКРАЇНУ.
ОЧІ, ЯКИМИ ВОНИ ДИВЛЯТЬСЯ,
ВИПРОМІНЮЮТЬ ЗНЕНАВИСТЬ,
ЛЮДИ, ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ УКРАЇНУ
І БАЖАЮТЬ ЇЙ ДОБРА,
ЗМУШЕНІ ВІДСТОРОНЮВАТИСЬ
І ЙТИ ГЕТЬ, БО ДУХ І ОЧІ –
ТО ВОРОТА ДУШІ...
А ЩО, ЯК ДУША ЧОРНА?

…Олена зняла свою кандидатуру в Фейсбуці з усіх «постів», пов’язаних з данною группою – аби не дратувати товариство своєю присутністю. Вона зробить інакше: піде в школи, у бібліотеки, і буде напряму спілкуватися з Читачами. Вона досить часто виступала у такій ролі й раніше, але нині зрозуміла просту річ: там, де панує специфічне несприйняття тебе (на ідеологічному грунті, наприклад), годі й сподіватися на якесь визнання. Найсильніші виконавці здатні вийти за межі свого егрегору – завдяки потужній творчій енергетиці, але якщо ти – «біла ворона», подумай тристра разів, чи варто витрачати свою енегрію на «чужу церкву»?

Хоч як не кортить, на джерело не посилаюся з етичних міркувань.

Дорогі українці, робіть висновки і обирайте "церкву" самостійно. І... якщо вже приходите взяти участь, то чекаємо на вас з чистим серцем, возик образ на життя і особистих досвідів хай постоїть за дверима... Так, на жаль ведучі час від часу мусять обговорювати оргпитання. Робити це деінде, не в залі, фізичної можливості немає. Треба ідентифікувати учасника, запросити на сцену, ввімкнути відеокамеру, паралельно сфотографувати, виписати диплом, перевірити, чи не помилилися, з’ясувати, хто наступний... і уважно вислухати його. Коли цим зайнято лише двоє людей, то... вибачайте, це практично неможливо. 


Вікторія Івченко    (07.04.2017 19:32)
Так, насправді його звуть Олег... Щиро бажаю йому УСПІХУ на майбутніх Передзвонах! До того часу, сподіваюся, атмосфера там стане ще більш творчою!


Вікторія Івченко    (07.04.2017 19:15)
"Наступного разу, або колись-інде він обов’язково прийде". ДАЙ БОЖЕ! Сподіваюся, наступного року Олександр виступатиме на Передзвонах. Щодо Гонського... І чого він так вас турбує? У мене з ним вийшла коротка, АЛЕ АБСОЛЮТНО ЛЮДЯНА РОЗМОВА. Влдячна цій ЛЮДИНІ за спілкування! Щодо листа мого "загубленого", Бог із ним! Жалкую лише, що відвертої розмови про наболіле (те, що стосується не лише мене, але, певна, багатьох українців) так і не вийшло. Усе перейшло, як кажуть англійці, НА ОСОБИСТОСТІ. Ми і справді ще не доросли до чесного обговорення деяких тем! Як людина покоління 60-70-80 рр. минулого століття, МАЮ ПРАВО висловити свою думку, бо вже набула певного життєвого досвіду. Хтось погодиться, хтось - ні, але - МАЮ ПРАВО. На Фестивалі у якийсь момент відчула ДУХ ПРОПАГАНДИ (даруйте!) А це навряд чи сподобалося б тому ж Олександру, російськомовному поету... НУ І НЕХАЙ, СКАЖЕТЕ! НЕХАЙ. Але - повторюся - мене страшенно вразило ота історія з дисидентами і бандерівцями, описана в журналі "КРАЇНА"... Не читали? ПРОЧИТАЙТЕ! Я "КРАЇНУ" читаю постійно, як і деякі інші україномовні газети. Намагаюся самостійно мислити, не вестися на різного роду "промивання мізків". Вільна людина повинна вчитися розпізнавати такі речі й трансформувати їх у більш придатну для ДУШІ поживу.


Вікторія Івченко    (06.04.2017 22:44)
"Надалі прошу відділяти мух від котлет і не змішувати емоції з приводу "Передзвонів" з власним досвідом на інших ресурсах, в тому числі з ЛКСМУ (???) Хай всі особисті хиби залишаються на совісті кожного. Щасти!" Щасти, щасти... Я не просила публікувати тут ані моє фото, ані купюри з мого нарису, який призначався для "Проби Пера". Не хочете говорити - не говоріть. Нехай уся справа лише в мені. Знайдеться інша аудиторія - більш відкрита, більш поміркована. Не лише Бандерою Україна врятується, і навіть - далеко не ним. Ось, зі свіжого номера тижневика "КРАЇНА" ("Виманаємо від політиків те, чого самі не виконуємо" інтерв'ю з Богданом Нагайлом, в минулому - українським дипломатом:"Старі бандерівські лідери діаспори були вороже налаштовані до більшості дисидентів. Не довіряли їм. Коли перших дисидентів випустили із психушок і в'язниць, Леонід Плющ приїхав у Англію. Як представник "Міжнародної амністії" опікувався ним і був його перекладачем. Більшість громад під бандерівським проводом оголосили йому бойкот. Так само було, коли генерал Петро Григоренко (виступав на захист кримських татар та інших депортованих народів, сидів у радянських таборах і тюрьмах). Він говорив про незалежну Україну й Голодомор. А вони: комуняка, бувший червоний генерал - зрадник! Українська діаспора в Англії була розділена. Бандерівці, мельниківці... католики, православні, західняки і східняки.... Коли приїхав Іван Драч у Мюнхен, я влаштував йому виступи й круглі столи, щоб транслювати це в Україну через "Свободу". Він зустрівся з громадою. Дві третини перешкоджали, кричали. Вважали, що Рух - троянський кінь компартії. Я тоді сказав: "Люди добрі, українська історія має включати і Шухевича, і Бандеру, але і Скрипника та Хвильового. Це наш спільний біль, досягнення і втрати".
Ответ:
Вікторіє, я би взагалі не реагувала, якби ви не зачіпали "холодного" Гонського та людей, які дають альтернативну інформацію. І не робили з "Олександра" національного героя. Олександра, тобто Олега я люблю як людину, нас багато що пов’язує і спільну мову нам знайти неважко, принаймні, годинна телефонна розмова все розставила по своїх місцях. Тож ніхто нікого не "віддаляє". Людина взяла собі паузу, та й обставини на цей раз не пустили. Наступного разу, або колись-інде він обов’язково прийде.


Вікторія Івченко    (06.04.2017 12:43)
Як не дивно, але з обох моїх пошт відповідь на цього листа за підписом Yarovitsyna я відправити так і не змогла. Що ж, читайте:

"Дякую за довгоочікувану відповідь. На листа, якого я надіслала Тетяні Белімовій одразу після Фестивалю. ХОЧ ВИ ВІДПОВІЛИ. До Вас не маю жодних претензій. Навпаки, захоплююся! Я хоч тоненький светрик під свою вишиванку підділа, А ВИ - З КОРОТКИМИ РУКАВАМИ, у красивій, але літній сукні! Дивуюся, що Тетяна нічого не розповіла Вам про мого листа (якщо справді отримала його). Але пошта показала, що він пройшов...

На все добре. Думаю, після таких "розбірок польотів" краще розійтися. "Дзеркалити" когось - то завжди неприємно. Але так мало статися..."
Ответ:
Тетяна мені розповіла в двох словах, але нічого не пересилала. Це ж особистий лист. Хто там на що відповів чи не відповів - напевно, залежить від тону, який задав дописувач. На мої робочі пошти і на фб нічого не приходило - ані заявок, ані листів. Можете повірити, мені не цікаво лукавити. Якщо я чогось, надісланого у незвичний спосіб, недогледіла - обов’язково вибачуся особисто. Тему вважаю вичерпаною.


Вікторія Івченко    (06.04.2017 11:59)
"Я саме від Вас, Вікторіє, бажання дискусії і не побачила. Було одне "дякую за підтримку!" у мене на сторінці, на проміжному етапі звіту, коли мусила вирішувати особисті проблеми, і не встигала доробити звіт і вставити всі світлини. За два дні все стояло на своїх місцях. Листа жодного від Вас не отримувала, в дописах обурення на фб мене позначено не було. Про який ДІАЛОГ мова?" Добре, що хоч тепер по-людськи відповідаєте... Листа я відправила на електронну пошту одразу після Фестивалю. Раніше Ви відповіли мені (коли надсилала заявку). Якщо не отримали - я ніяк не могла перевірити це - жалкую про це. Але то - ЄДИНЕ, ПРО ЩО Я ЖАЛКУЮ. Все, що відбувалося далі, має дати привід задуматися - нам, українцям... ВЗАГАЛІ. Учасникам і організаторам заходу - зокрема. А я вже ЗАДУМАЛАСЯ. І багато що зрозуміла. Бажаю усього найкращого!


Вікторія Івченко    (05.04.2017 21:21)
http://probapera.org/?p=logi....3fc3f9f
02.04.2017 02:52 Панін Олександр Миколайович => Вікторія Івченко

"Поет,
це представник
поетичної магії,
споріднений із скальдами,
з представниками поезіїї друїдів,
магів на рівні творчості.
Ваш шлях нелегкий,
але Ви долаєте перешкоди". Заради такаих слів варто було починати цю непросту дискусію... Але - найголовніше - заради здоров'я нашого спільного. ЗАРАДИ України, оновленої і сильної.
Ответ:
Підтримую. Аби не загралися маги.


Вікторія Івченко    (04.04.2017 22:12)
P.P.P.S. "У нас немає культури говоріння і проговорювання неприємних і болючих речей. Це викликано тим, що ціле століття українці вчилися виживати мовчанням. І це вже працює на рівні колективного несвідомого. Із настанням незалежності треба було про себе заговорити зразу, але цього не відбулося. Навіть про Голодомор наважилися говорити на міжнародному рівні тільки аж після Помаранчевої революції. І сьогодні від зарубіжних друзів раз у раз чуємо нарікання, що Україна сама про себе не говорить… Так, не говорить – бо її вчили мовчати", – зазначила Забужко."
Ответ:
Я саме від Вас, Вікторіє, бажання дискусії і не побачила. Було одне "дякую за підтримку!" у мене на сторінці, на проміжному етапі звіту, коли мусила вирішувати особисті проблеми, і не встигала доробити звіт і вставити всі світлини. За два дні все стояло на своїх місцях. Листа жодного від Вас не отримувала, в дописах обурення на фб мене позначено не було. Про який ДІАЛОГ мова?


Вікторія Івченко    (04.04.2017 22:09)
P.P.S."Аби зробити крок уперед, не завадить ступити крок назад і перевірити, чи ніде не схибив, чи все збагнув. Як у Вас із цим, Вікторіє?" Якби Гидке Каченя з однойменної казки Андерсена (однієї з моїх найулюблешіших у дитинстві) КЕРУВАЛОСЯ б цим ПРИНЦИПОМ, ВОНО НІКОЛИ не перетволилося б на БІЛОГО ЛЕБЕДЯ, панове!


Вікторія Івченко    (04.04.2017 22:04)
Я мала дискусію з ДУЖЕ ображеними панами на Пробі Пера. Договорилися казна до чого... Ось мій останній коментар:"О, як раз - бачу, ви вже зрозуміли дещо - і в мене поперек горла стоять оті з "червоним квитком ЛКСМУ". Вони свого часу перекрили мені, як творчій особистості, дорогу... Тож маю і тепер відстоювати своє право ГОВОРИТИ ЧЕСНО те, що думаю. До речі, з Бандерою я народилася в один день - ПЕРШОГО СІЧНЯ. Цього дня народжуються, мабуть, ВПЕРТІ ЛЮДИ. ВПЕРТІ У СВОЇЙ ПРАВОТІ. Інша річ, чи готове до цього суспільство..." БАЖАЮ УСЬОГО НАЙКРАЩОГО ОРГАНІЗАТОРАМ ФЕСТИВАЛЮ. Дякую за повчальний досвід. Дізналася багато чого - про себе цй про інших. На Сході кажуть:ДЯКУЮ І ЙДУ ДАЛІ. P.S.Щодо місії... Чи - Місії. Бачила сьогодні СОН. ВІЩИЙ. У темній залі, де я сиджу серед інших глядачів, раптом Ведуча (спасибі їй) каже:ВАМ ДОЗВОЛЕНО ВИСТУПИТИ. І зщапрошує на сцену (начебто продовження Фестивалю уві сні). Я від несподіванки розгубилася: ТАК Я Ж НЕ ЗНАЛА! У цю мить опиняюся біля сцени, далі - на ній... Сни бачу дуже рідко, а цей - наче у РЕАЛЬНОСТІ. Переді мною - мікрофони. КАЖУ В ЗАЛ - ЩИРО, ВІД СЕРЦЯ: "ЛЮДИ, Я Ж ЦЕ РОБЛЮ ДЛЯ ВАС!" Так що, ще раз дякую. ЗА ТЕ, ЩО ПОБЛАГОСЛОЛВИЛИ НА ПОДВАЛЬШУ ДІЯЛЬНІСТЬ У ЦЬОМУ НАПРЯМКУ.
Ответ:
Скажу чесно, по прочитанні посту перше враження було досить гидким. Про це треба говорити просто в очі, одразу після виникнення неприємних ситуацій, а не десь тихцем, бажаючи сатисфакції і моральної компенсації.

Перечитавши вдруге, я зрозуміла, що цей пост - суцільний біль людини, яка не реалізувала свій творчий потенціал. Яка не навчилася прощати за це інших. Яка гадає, що світ особисто їй щось винен... Аж ніяк. МИ йому винні. Тож стиснімо зуби й працюймо! Як не виходить разом, тоді окремо.

Все показове щодо фестивальних проблем, як бачите, не постидалася, виставила на загальнолюдський огляд.

Надалі прошу відділяти мух від котлет і не змішувати емоції з приводу "Передзвонів" з власним досвідом на інших ресурсах, в тому числі з ЛКСМУ. Хай всі особисті хиби залишаються на совісті кожного. Щасти!


Вікторія Івченко    (02.04.2017 23:12)
Сумно, що Україна і за часів Бандери була в лайні, і тепер... СУМНО, ПАНОВЕ, що окрім мантр про славних визволителів часів майже вісімдесятилітньої давнини НЕ ЧУТИ НОВИХ ПІСЕНЬ. ПРО НОВУ ІСТОРІЮ. ПРО ЩАСЛИВУ Й УСПІШНУ УКРАЇНУ. Стараннями нащадків Бандери... З комуністичного - і фашистського - рабства ще скільки десятиліть вилазити будемо???
Ответ:
Аби зробити крок уперед, не завадить ступити крок назад і перевірити, чи ніде не схибив, чи все збагнув. Як у Вас із цим, Вікторіє?


Вікторія Івченко    (02.04.2017 22:31)
P.S. Про цілеспрямовану роботу над собою https://www.youtube.com/watch?v=JmCCVp6-bkM ПРО ТЕ, що державою правлять злочинці... А МИ - МОВЧИМО.
Ответ:
Ну Вам же Гонський сказав і Ви ніби почули: Несіть місію!


Вікторія Івченко    (02.04.2017 22:08)
Повна версія тут http://probapera.org/?p=logi....3c0c01a
Ответ:
Ну і що це Вам ДАЛО?
Шановна Вікторіє, з людьми треба спілкуватися, а не діяти за спиною або за допомогою двозначних натяків.


Вікторія Івченко    (02.04.2017 22:07)
Ось і всі висновки... ЕХ! ОБРАЗИЛИСЬ.
Ответ:
Аж ніяк. Але запрошувати вже не сміємо)

 Всего комментариев: 13