АНОНСИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ

» ТЕНДІТНА СИЛА і не тільки у Бібліотеці імені Садріддіна Айні
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-13. Вшанування Шевченка
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Бібліотеці імені Лесі Українки
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-12. День Соборності
» НЕПЕРЕМОЖНІ-28 о Дня Гідності та Свободи
» Згадуємо добрим словом Захисників України
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Новгород-Сіверському
» НЕПЕРЕМОЖНІ-26, Межигір’я
» ЗНАЙ НАШИХ: Українська докласична поезія
» "Мовою серця". Розмай вражень
» "Воля громади: Червона доріжка Гідності"
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-11. День Незалежності
» ПО ЖИВОМУ
» ТЕНДІТНА СИЛА в Музеї Шістдесятництва
» "Тендітна Сила" йде в люди
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва-2107
» "Тарас Шевченко єднає народи". ЕМОЦІЇ
» ПЕРЕМОЖЦІ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" в номінації "ВІДЕОФОРМАТ"
» ПІДСУМКИ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу Тарас Шевченко єднає народи. Номінації НАЖИВО та МІЙ ШЕВЧЕНКО
» Вийшла друком моя "ТЕНДІТНА СИЛА"
» Роздуми про українську поезію
» Положення про ІІ Міжнародний проект-конкурс "ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ"
» Українські Передзвони-10
» Мрії Небесної Сотні. Відзнаки Героїв
» ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ДРУЗІВ - близьких і далеких, майбутніх і колишніх
» Презентація альбому "СОНЯХИ" В’ячеслава Купрієнка
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 9
» Мої Карпати
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1
» Час Візбора - 2016





© Тетяна Яровицина, 2011



 » Українські передзвони. Відкриття фестивалю
 

АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ * НОВИНИ

Дорогі друзі! Рідні українці!

З великою приємністю повідомляємо про те, що в Києві на печерських пагорбах взяв успішний старт Народний мистецько-історичний фестиваль

„УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ”!


АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ * НОВИНИ

Ідея створення фестивалю народилася у світлій голові народного декламатора
Олександра Ліщенка
(який, до речі, нещодавно посів почесне
ІІІ місце на 23-му Всеукраїнському відкритому конкурсі читців імені Т. Г. Шевченка, в номінації "професійні декламатори" ).


Виступаючи на 80-ту річницю пам’яті жертв голодомору (всі, мабуть, пам’ятають, осяяні лампадками схили навколо меморіалу), пан Олександр самозречено ніс вогонь Шевченкового слова, і раптом в нього перед очима постала картина:
 

ЗЕЛЕНІ СХИЛИ. ЛЮДИ ВІДПОЧИВАЮТЬ НА ТРАВІ І СЛУХАЮТЬ РІДНЕ

І вже одразу після виступу підійшов до директора Музею пана Віктора Діденка і поділився своїм дивним видінням. І запропонував: а що як нам тут на схилах започаткувати фестиваль народної творчості? Але він не має бути якимсь сумним і церемонійним. Це має бути справжній ГІМН ЖИТТЮ! На нім стануть поряд і молодий аматор, і професійний діяч мистецтва, і професор, і історик, і…

І Пан Віктор дав згоду!!! А я мала честь усе це спостерігати. То ж, холодним листопадовим вечором на пам’ятному майданчику двоє чоловіків у вишиванках (білій і чорній) домовилися про майбутні плани. А згодом на країну обрушилося нещастя, яке триває і дотепер... Проте саме воно дало впевненість у наших діях. Бо людям так необхідні слово, надія, щирість, тепло, світло, краса. Бо гордість за рідний край в них уже є! І старе, і молоде потягнулося до витоків!..

Отже, майданчик за меморіалом, теплого вечора 17 травня 2014 року став нашим! Слухачів було небагато, але ж були! І на траві лежали, і на оглядових майданчиках коло Меморіалу і парку Слави сиділи, слухали…

Були люди різного віку, старенькі і молоді, і у дитячих візочках, і у слінгах. Щира подяка тим батькам!

Відкриттю фестивалю передувала
Мистецька толока, яка розпочалася о 12-00. На майданчику коло Меморіалу зібралися народні майстри: писанкарі, ложкарі, лялькарі, майстри з макетного судномоделювання.

Кожен бажаючий мав змогу пройти майстер-клас із виготовлення витворів народного мистецтва.

Символічною подією став "Смак голоду" (дегустація наїдків часів голодомору) у несподіваному поєднанні з фестивалем Борщу, який завітав до нас із казанами, повними українського запашного борщу! Недарма ж наша улюблена національна страва підкорила увесь світ!


Мистецька толока, акція "Смак голоду" та відкриття фестивалю "УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ"  приурочено до Міжнародного дня музеїв. 

Відкриття "ПЕРЕДЗВОНІВ" відбулося о 16-00 безпосередньо у меморіалі, оскільки навколо ходили важкі хмари, а у нас була ціла когорта бандуристів.

Захід відкрили заступник генерального директора Музею п.Лариса Артеменко

та ідейний натхненник "ПЕРЕДЗВОНІВ" п. Олександр Ліщенко.

Перше творче слово мала чудова, на мій погляд, одна з найкращих сучасних молодих поетес України – Світлана Дідух-Романенко. Розпочала вона віршем „А чуби відростуть, і зростуться поламані…” і піснею „Відьма”.

Потім була ціла Програма виступів студентів кафедри бандури Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. Виступи були чудові. Лунали народні пісні і думи, пісні на слова Тараса Шевченка та непереборна і вічна „Аве Марія”. Срібні голоси, чисте звучання інструментів! Велика подяка і уклін професору кафедри народних інструментів п. Костянтину Новицькому – за те, що присвячує життя вихованню молодих талантів і що щиро пишається ними! Щира наша подяка Наталці Логощук, Денису Коляденку, Анні Ясютіній, Тетяні Джордж, Катерині Ясенчук, Лілії Петровській.

А зовсім юна Марія Віксніна ще й здивувала нас неперевершеною грою на старовинному музичному інструменті – торбані.

Після цього фестиваль „перейшов” до запланованого місця, де нас чекали щирий друг пана Олександра Ігор Бойко з апаратурою, першими виконавцями та глядачами!

Пролунала запальна промова пана Олександра та Тарасова поема „І мертвим, і живим, і не нарожденним…”.



Поділюся своїми рядочками, присвяченими цій людині.


Він читає Шевченка – студентам. Захоплено. Щиро.
Попри тиху зневіру доби і сучасний цинізм…
Він читає Шевченка. І світять в нім спрага і віра.
Хоч, здавалось, рокú… І Шевченко уже – атавізм…

Він читає Шевченка. Бо генії – завжди на часі.
Бо вони обганяють своїми пророцтвами час.
Бо ціну вони знають маленькому зернятку щастя й
величезній біді, що чатує на кожного з нас.

Він читає Шевченка. Напам’ять. І пам’ять народу,
що набачився горя за свій наполоханий вік,
закликає нас бачити далі від свого городу,
і шукати пророків, допоки пророки живі.

Він читає Шевченка… Дай боже усім так читати!
І в серцях пророста чистокровна і праведна мить,
І… болять нам у грудях країна, і батько, і мати,
а не тільки юначе квапливе кохання болить...

Він читає Шевченка. І – скніють модерні стандарти.
Постає перед нами міцним, молодим, осяйним…
Він читатиме доти, як голосу стане читати.
Він залюблений в слово. А слово пишається ним.


Затишне місце, гарна акустика і щира дружня атмосфера єднання дали нам зрозуміти: мрії збуваються, якщо дуже-дуже прагнути! І… якщо поруч є вірні друзі!!!

Друзі були! Старі і добрі, нові й незнані. Навіть небо розвіяло хмари і засяяло сонячною блакиттю. Політика залишилась осторонь. Тут панувала влада Слова. Тут справді святе місце. На нім можна поговорити про все: про нещастя рідної землі і про щастя бути українцем, про болі і радості, українською і російською, та про російську і українську... Тут не було проблем у спілкуванні. Тут можна було навіть стиха поплакати. Але не від горя, від світла. Як плачуть іноді люди від сонця... 

Першою з поетів виступила чудова поетеса з міста Суми – Ірина Міхно. Кожен боронить рідну землю по-своєму. Хто – зброєю, хто – силою духу, хто – Добром і Словом. Як сказали наші герої з майдану, слово тендітної жінки має над серцем велику владу! Може й найбільшу з усіх відомих!

Потім на сцену вийшов зовсім юний, 14-річний хлопець із надзвичайно дорослими віршами. Влад Лоза з м. Вишгород. Запам'ятайте це ім ' я!  Доки є така юнь на моїй землі, вона житиме!

Підкорили наші серця справжні, хрещені вогнем і мечем козаки – Четверта козацька сотня Майдану. Хлопці знають, як співати! Вони співали серцем. Стверджували свій світ, як вони казали.

Ансамбль «Оксамит» Спеціалізованої школи №5 з поглибленим вивченням іноземних мов м. Бровари виконав танець під звучання пісні на слова Тараса Шевченка «Тополя», а ансамбль «Дівчата» з цієї ж самої школи виконали пісні «Зоре моя вечірняя», «Плавай, плавай лебедонько» (акапельно). Діти читали вірші Шевченка трьома мовами, у перекладі їхнього керівника Тетяни Григорівни.
Ольга Самощенко, як справжня дитина своєї землі, босоніж виконала танець під музику «Молитва».



Всіх просто зачарували дівчата з дуету «Яворина» Оля Зікунова та Юля Вітранюк!!! Неперевершене виконання народних пісень «Коли ти берегом ідеш», «Нащо мені чорні брови»,  "А я живий"; "Гей, плине кача" – це був справжній катарсис після всіх х смутних і жорстоких зимових поневірянь… 

От саме за такими дівчатами – майбутнє! Хай вони своїми світлими голосами виборюють мир для нашої землі, переконують, благають… Саме так вони благали „Беркут” не стріляти в своїх. Уявляєте, люди, що ж це робиться?! Доки ми визначаємося, хто ми є, наші діти йдуть поперед нас і пишаються, що вони українці! Ганьба нам, слава цим тендітним героям! І щира подяка батькам і вчителям!

Згодом слово взяли досить зрілі вже сучасні творчі постаті: 

Тетяна Яровицина (поет, Київ), 

Тетяна Белімова (викладач, письменниця, авторка роману "Київ.ua"), 



Анна Коназюк (поет, Київ).

Прочитали вірші. Налаштували людей на потрібний лад, висловили надію, що нашим дітям житиметься краще, а цей майданчик, затишний, теплий і добрий, стане колись людним і популярним в найвищому духовному сенсі. Людям треба зустрічатися, спілкуватися, об’єднуватися, будувати плани на майбутнє.

Люди слухали уважно.



Окрасою вечора став виступ лауреату Всеукраїнських конкурсів та фестивалів 
 хор "Оболонь", під керівництвом Олександра Свердюка, автора відомих українських пісень. Ми мали змогу побачити його обличчя.

Лунали прекрасні українські пісні «Роде наш красний», «Ой полечко, поле», «Слава козаченькам», «Єднаймось, люба родино», «Ой там на вигоні», «Тарасова мати» та інші

Потім звучала класика. Вірші Василя Стуса, Василя Симоненка, Ліни Костенко у виконанні простих патріотів справжньої землі, ким би вони не були - працівником Музею, поетом чи вірним другом організатора. Класика - це еталон. Це приклад. А її настанови - це програма-мінімум для нинішнього та прийдешніх поколінь.

Співробітниця Меморіалу
Наталя Ткачук читає вірші великого сина свого народу Василя Стуса

Ось моя подруга Анна Семенова, світлими поривами якої я пишаюсь. 

Патріотичні листівки її видавництва набули неабиякої популярності. 



А це – моє щире захоплення! Жіночна і світла Діанка Сушко, поетеса з Білої Церкви. Чомусь вона стала для мене символом материнства і ніжності. Погляньте-но, яке просвітле обличчя у нашої творчої молоді!

До нас завітав також доволі цікавий молодий музичний проект "Апокриф" (м. Буча) з піснями "Вечірнє сонце" (на вірші Ліни Костенко) і "Маленькій Мар'яні" (на слова Тараса Шевченка)

 

За ними виступав мужній і ліричний В'ячеслав Купрієнко, відомий майстер слова, лауреат міжнародних конкурсів авторської пісні  і величезна наша київська гордість! То ж печерські пагорби разом із причетними до них серцями одразу ж були взяті у полон піснями «На Владимирской Горке», «Баллада о лётчике», «Рисую Киев акварелью»... Пролунали також Есе «Суета» та вірш «На крымском перекрёстке» у авторському виконанні. Людині, яка пройшла війну, є про що сказати людям, є від чого застерегти молодь. А слухачі мали змогу просто і щиро потиснути йому руку. 

Потім лунав щирий і запальний голос молодого, та досить відомого вже Сашка Ткачинського. Обожнюю його манеру читати!

Щиро радію, що змогла бути присутньою ще одна моя сестричка по "Червоному-білому-чорному" - поетеса з міста Бровари Юлія Холод. З нею ми подумки поговорили про біль країни, дівчини, жінки, матері, про неможливість дивитися без сліз і сорому на наше сьогодення.

Потім своїх чудових пісень на співала моя улюблена виконавиця авторської пісні Євгенія Зенюк. Срібний голос, добре серце, щира посмішка і неперевершена лірика майстрів поетичного мистецтва! Це все - наша осяйна і теж юна Женя!

Потім взяла слово доцент кафедри української та східної філології Університету "Україна", кандидат філолог. наук і просто осяйна жінка, від якої не можна відвести очей, Олена Коломієць 


А потім пішла важка артилерія - київський поет Олег Максименко




та неперевершений лірик Віктор Нагорний. Досі розшукуємо його фото, бо всі ми заслухалися, коли він читав свої вірші. Це заворожує, без зайвих слів...




Під завісу зі своїми піснями виступила співачка Божена.

Захід, який тримався на щирому ентузіазмі, тривав допізна. Він відкривав традиційну "Ніч музеїв".

Свіча пам'яті зі сцени виглядала так:


ЦЬОГО ВЕЧОРА З НАМИ БУЛИ НАЙКРАЩІ ЛЮДИ.
НЕ ВСІ, ЗВИЧАЙНО, АЛЕ ЦЕ ЛЕГКО ВИПРАВИТИ НА МАЙБУТНІХ ЗАХОДАХ!!!
ВОНИ ПРОВОДИТИМУТЬСЯ ЩОНАЙМЕНШЕ РАЗ НА МІСЯЦЬ ЗА ТЕПЛОЇ ПОРИ РОКУ.

У ТВОРЧОЇ МОЛОДІ Є СИЛИ І НАСНАГА ЩОСЬ РОБИТИ ДЛЯ ВЛАСНОЇ ЗЕМЛІ!


********************************************

ПРИЄДНУЙТЕСЬ! 
РАЗОМ МИ ЗМОЖЕМО БІЛЬШЕ!
http://www.facebook.com/groups/ukrperedzvony/
http://vk.com/ukrperedzvony

ВІДВЕРНІМО ДУХОВНИЙ ГОЛОДОМОР! 
НАСТУПНИЙ ЗАХІД ПЛАНУЄМО НА 
31 ТРАВНЯ з 11-00 до 17-30

********************************************


ВЕЛИЧЕЗНА ПОДЯКА
ГЕНЕРАЛЬНОМУ ДИРЕКТОРУ МЕМОРІАЛУ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ 

п. ВІКТОРОВІ ДІДЕНКУ,
ЗАСТУПНИКУ ГЕНЕРАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА 

п. ЛАРИСІ АРТЕМЕНКО
ЗА ОРГАНІЗАЦІЮ МОЖЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ФЕСТИВАЛЮ,
А ТАКОЖ УСІМ, ДО НЬОГО ПРИЧЕТНИМ!

МОЄ ЩИРЕ ЗАХОПЛЕННЯ –
"ТВОРЧОМУ ТЕРОРИСТУ" І НАТХНЕННИКУ ФЕСТИВАЛЮ 

п. ОЛЕКСАНДРУ ЛІЩЕНКУ!!!

ДРУЖНІ ОБІЙМИ ФОТОГРАФАМ :
ОЛЕГУ МАКСИМЕНКУ, АННІ СЕМЕНОВІЙ, ІВАНУ ПУНІНУ, В'ЯЧЕСЛАВУ КУПРІЄНКУ




 ******************************************** 

А НАОСТАНОК – МОЯ "ДВОМОВНІСТЬ"

В кафе за столиком  сидят влюблённые.
А ми милуємось – весна і я.
Колечки – новые.  Любовь – бездонная…
Не просто пара. Ні… Вони – сім’я!

Цепляет, трогает их двуязычие.
Казалось: любишь коль – так выбирай!
Та опліч з єдністю  – батьківські звичаї.
Вона – зі Львівщини, а он – с  Днепра.


Медовый месяц их не пахнет сказкою.
Перед очима ще – кривавий бій…
Та лине стишено,
и вторит ласково:
«Моя любимая», «коханий мій».

Вони – ледь вижили. І ось – побралися!
Майдан від вибухів не охолов…

А нам із вéсною до серця вкралася
вот эта свадебка из двух голов!


Немає свідків в них, нема шампанського…
Бо справді гірко їм. За наш Майдан.
Солдат пока ещё одетый в штатское…
У них – є молодість. В землі – біда!

Мечтами пылкими, сердцами нежными
вони закохані... І ще сумні.
Горят вопросами. Живут надеждами,
що переможемо. А раптом… Ні!!!


Беда и молодость скрутились нитями,
під спраглим поглядом батьківських хат…
Такие разные, чем будут жить они,
чий шануватимуть патріархат?

Какими думами? какими планами?
якою мовою вона і він –
не важно. Вырастет – и  это главное! –
по-українськи дихатиме син.

                              

******************************************** 


Зі щирими побажаннями миру, добра і щастя,

Модератор заходу                                               Тетяна Яровицина



P.S. Запрошуємо всіх, хто щиро прагне рідного слова і пісні, подиху історії і культури славетного краю!

До участі приймаються кращі україномовні (або ж двомовні) автори і виконавці. Відбір ретельний, у два етапи.

Основні вимоги: високий рівень поезії, сила духу, здатність об'єднувати серця та майстерна декламація. Таким чином, будемо навчатися одне в одного!

Хто шанує і добре декламує вірші українських класиків - ласкаво просимо!

Для проходження відбору на наступні події надсилайте свої кращі тексти на адресу: tvy_@ukr.net, ukrperedzvony@ukr.net

За умови проходження першого етапу вірші направлятимуться на безпосередній розгляд оргкомітету фестивалю. У разі згоди оргкомітету отримаєте особисте запрошення та повідомлення про орієнтовний час виступу.

******************************************** 

УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ. День Києва (відеозвіт):

http://yarovitsyna.ucoz.ru/publ/pamjatnye_sobytija/ukrajinski_peredzvoni_2_den_kieva/1-1-0-43


 


Сергій Льовін    (21.05.2014 17:28)
Чудова ідея, підтримую!
Ответ:
Чекаємо! Такі люди нам потрібні!!!

 Всего комментариев: 1