АНОНСИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ

» "Мовою серця". Розмай вражень
» "Воля громади: Червона доріжка Гідності"
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-11. День Незалежності
» ПО ЖИВОМУ
» ТЕНДІТНА СИЛА в Музеї Шістдесятництва
» "Тендітна Сила" йде в люди
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва-2107
» "Тарас Шевченко єднає народи". ЕМОЦІЇ
» ПЕРЕМОЖЦІ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" в номінації "ВІДЕОФОРМАТ"
» ПІДСУМКИ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу Тарас Шевченко єднає народи. Номінації НАЖИВО та МІЙ ШЕВЧЕНКО
» Вийшла друком моя "ТЕНДІТНА СИЛА"
» Роздуми про українську поезію
» Положення про ІІ Міжнародний проект-конкурс "ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ"
» Українські Передзвони-10
» Поезія як жінка
» Мрії Небесної Сотні. Відзнаки Героїв
» Звичайна, здавалося б, зустріч...
» ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ДРУЗІВ - близьких і далеких, майбутніх і колишніх
» Презентація альбому "СОНЯХИ" В’ячеслава Купрієнка
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 9
» Мої Карпати
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1
» Час Візбора - 2016
» Презентація збірки авторів Донбасу та Криму "АТО...Мы, Судьбы..."
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 8
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва 2016
» Урочисте закриття МІЖНАРОДНОГО ПРОЕКТУ-КОНКУРСУ
» ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ. Підсумки Міжнародного проекту-конкурсу
» Село Майбутнього
» 36,6 - Творчий вечір здорового самопочуття





© Тетяна Яровицина, 2011



 » "Траекторія війни" Ігора Рубцова
 

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

15 ЛЮТОГО 2015 РОКУ
у Бібліотеці ім. Миколи Реріха
відбулася зустріч з поетом, письменником,
автором трилогії "АФГАНСЬКІ СПОГАДИ" Ігором РУБЦОВИМ

"ТРАЕКТОРІЯ ВІЙНИ"


НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

 

На превеликий жаль, я не могла бути присутньою на київському дебюті свого друга Ігора Рубцова, але не без гордості повідомляю, що мала можливість першою доторкнутися до редагування Ігоревих "Афганських спогадів" і радію з того, що нарешті, з нагоди річниці виводу радянських військ з Афганістану, відбулася зустріч автора зі своїми першими (і майбутніми) київськими читачами, яку ми разом готували.

Трилогія (як і її автор досі) поєднує, здавалося б, несумісні речі: поряд з сумними пошуками витоків і причин війни у Афганістані постають живі, захоплюючі розповіді про "героїзм звичайний", про закоханість автора у небо і літаки, про шибеництво молодих вояків, солдатські зальоти, особливості побуту і харчування...  От чого вартий тільки один вірш Ігора!

 

ДВИ БИТВИ ЗА ОДИН ПОЛІТ

Аеродром  "Кабул".  Весна.
Хвилини  відпочинку.
Мулли  молитва  голосна
Вривається  в  будинки.

Службове  рондо  до  кінця

Вже  добіга  помалу.
Нема  ні  звіра,  ні  ловця...
Війни  -  як  не  бувало.

Я  так  любив  хвилини  ці.

У  вишині  -  ні  хмари.
Ширяють  тільки  горобці,
Та  вертольотів  пара.

Та  що-ж  один  так  низько  йде?..

Неначе  п'яний  тоне.
Його  ведучий  вже  онде,-
По  смузі  вітер  гонить.

І  я  примружився  на  мить:

(О!  Як  же  сонце  сяє!)
Та  він...  поранений  летить.
Шасі  в  нього  немає.

Турбін  розстріляних  виття,

Машина  вередує.
Такий  політ  на  все  життя
Кошмари  гарантує.

Пілоти,  начебто,  не  з  тих,

Кого  не  любить  небо.
Двигун  дотягне  до  своїх,
Та  ще  ж  і  сісти  треба.

Вже  майже  скінчився  політ,-

Страшний  вояж  у  гори,
Тепер  спирався  вертоліт
Лише  на  дві  опори.

Лягає  зраненим  бортом,

Неначе  спати  буде.
Не  можна!  Бо  черкне  гвинтом  -
Розтрощить  за  секунди.

Із  пекла  вирвався,  вцілів,

Не  впав  під  лезо  бритви.
Тепер  триває  на  землі
За  їх  спасіння  битва.

Для  когось  -  гори  у  красі,

Комусь  -  весна  столична,
Комусь  -  життя  на  терези
Покладено  публічно.

Несли  усе:  важке,  тверде,

Під  "хворий"  бік  мостили.
Готово!  Більше  не  веде.
Саджайте  гвинтокрила.

І  знову  тиша,  і  весна,

Та  горобці  на  лузі.
Не  вірилось,  що  йде  війна,  -
Та  ось  вона,  на  смузі.

Мені,  як  свідкові,  щемить,

Хоч  я  там  був  стороннім:
Саджали  хлопці  вертоліт
На  плечі  і  долоні.


© Ігор Рубцов
 

Мені дуже кортіло вживу почути якось оці спогади надстроковика! Не так все сталося, як бажалося. Тож, привітавши Ігора і присутніх телефоном, я продовжила мирно хворіти, а тим часом... Що було далі, нам розповість сам винуватець.

"Як військова (у минулому) людина, доповідаю! Сьогодні, в День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, тримав іспит перед потенційними читачами і відвідувачами бібліотеки імені Реріха, що по вулиці Єреванській, 12, презентувавши
 


електронну версію своїх афганських спогадів. У невеличкому колі стійких любителів друкованої книги зробив те, до чого у самого не доходять руки - популяризував сучасну форму літературної діяльності, а саме - книгу, яка існує лише у віртуалі.
 


Розраховуючи години на півтори, а, насправді, не сподіваючись, що мене вистачить хоч на 30 хвилин, ледве вклався у дві години з хвостиком.
 


Відповідальна місія - знайти слова, які задовольнили би цікавість людей, більшість з яких мають довший ніж мій життєвий досвід. З іншого боку, добре, що взагалі була аудиторія уважних слухачів. Люди пожертвували вільним часом заради невідомого автора. Наша приязнь виявилася взаємною і, неначе, діалог на рівні автор-читач склався вдало.
 


Хоча, бачу й свої прорахунки. Перший подібний досвід, переживання. Треба було почати з самої книги і більше розповісти про її зміст.

Що ж, цього разу обставини не дозволили моїй вірній помічниці поетесі Тетяні Яровициній бути присутній і провести захід так, як ми це планували. Але завдяки можливостям сучасних технологій ми зв'язалися з Тетяною і вона у телефонному режимі звернулася до присутніх, більшість яких, мабуть, є шанувальниками її творчості.
 


Після вірша, зачитаного на слухавку, у вітальні лунали досить гучні оплески. Серця слухачів... ні, учасників зустрічі були підготовлені налаштовані на дружню бесіду.

Ми не могли оминути тему війни, яка по живому рве тіло нашої України. Треба сказати, що попри відмінності, які дослідники знайдуть, аналізуючи передумови і події протягом двох різних війн: радянсько-афганської і зухвалої агресій сусідньої країни проти нас, я провів певні паралелі. Вбачаю в цих трагедіях спільний корінь - оте зло, яке є в людині від часів гріхопадіння першої земної пари. І сам я, "таврований" колись несправедливо високим епітетом "інтернаціоналіст", а насправді - окупант на чужій афганскій землі, подивився тепер наче очима тих людей, проти яких була направлена наша (моя) зброя.
 


Адже тоді, чверть століття тому, ми не могли уявити у страшному сні, що нашу землю топтатиме чобіт "братів". І, слід зауважити, серед окупантів насправді є колишні побратими по тій війні, якщо й не у складі бандформувань сепаратистів, то серед тих, хто співчуває і підтримує агресію проти нашої миролюбної країни.
 


Моя сердечна подяка друзям, завдяки яким книга побачила світ: першим моїм редакторам поетесі Тетяні Яровициній і письменниці Тетяні Белімовій, а також директору бібліотеки Іванні Щербині за її творчу роботу і невтомний пошук нових засобів заохочення киян до книги.
 


Слово - вихователь і зброя, цілитель і втіха. Дякую також гостинним співробітникам бібліотеки і її небайдужим читачам.
 

Отже, залишаю посилання на літературний портал "Проба Пера", де викладено "Афганські спогади" у трьох частинах. Завдяки слуханням сьогодні вони отримали об'єднуючу назву "Траекторія війни".
http://probapera.org/book/54/e3a1cf10574/
"

 

Доки я роздивляюся фото, відео, мені телефонують вдячні учасники зустрічі, розповідають про цікаві моменти,
 


жваві полеміки, про вміння Ігора розрулювати ситуації і зрізати і гострі кути, хвалять мого друга і дякують долі за знайомство з нами, сонячними... Чи це не є найвища подяка за все, що ми робимо, друже?!.. Сподіваюся, в Києві тобі буде затишніше ніж там, звідки ти родом.

Бібліотека про "ТРАЕКТОРІЮ ВІЙНИ":
http://rerixlib.blogspot.com/2015/02/blog-post_17.html

 Всего комментариев: 0