АНОНСИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ

» "Мовою серця". Розмай вражень
» "Воля громади: Червона доріжка Гідності"
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-11. День Незалежності
» ПО ЖИВОМУ
» ТЕНДІТНА СИЛА в Музеї Шістдесятництва
» "Тендітна Сила" йде в люди
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва-2107
» "Тарас Шевченко єднає народи". ЕМОЦІЇ
» ПЕРЕМОЖЦІ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" в номінації "ВІДЕОФОРМАТ"
» ПІДСУМКИ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу Тарас Шевченко єднає народи. Номінації НАЖИВО та МІЙ ШЕВЧЕНКО
» Вийшла друком моя "ТЕНДІТНА СИЛА"
» Роздуми про українську поезію
» Положення про ІІ Міжнародний проект-конкурс "ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ"
» Українські Передзвони-10
» Поезія як жінка
» Мрії Небесної Сотні. Відзнаки Героїв
» Звичайна, здавалося б, зустріч...
» ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ДРУЗІВ - близьких і далеких, майбутніх і колишніх
» Презентація альбому "СОНЯХИ" В’ячеслава Купрієнка
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 9
» Мої Карпати
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1
» Час Візбора - 2016
» Презентація збірки авторів Донбасу та Криму "АТО...Мы, Судьбы..."
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 8
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва 2016
» Урочисте закриття МІЖНАРОДНОГО ПРОЕКТУ-КОНКУРСУ
» ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ. Підсумки Міжнародного проекту-конкурсу
» Село Майбутнього
» 36,6 - Творчий вечір здорового самопочуття





© Тетяна Яровицина, 2011



 » Наш дебют у театрі ім. Івана Франка
 

.

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

Дебют Героїчного театру "ПАМ'ЯТЬ"
у драматичному театрі ім. Івана Франка
з виставою "ШЕВЧЕНКОВІ ІМПЕРАТИВИ І МИ"


НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

 

Все колись буває уперше. Цього разу для мене уперше розкрила свій чарівний світ камерна сцена Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, де я мусила зіграти Долю Тараса Шевченка. Мені, як поетові-початківцю, ця роль важливіша за будь-які інші.

Вистава "ШЕВЧЕНКОВІ ІМПЕРАТИВИ І МИ" - цікава, пізнавальна, разом з тим драматична, з елементами іронії. Роль Шевченка грає молодий талановитий актор театрів "КИЇВ" та "ПЕРЕТВОРЕННЯ" В'ячеслав Євтушенко. Тож гріх було відмовлятися від такої нагоди, незважаючи на обтяжливі обставини родинного характеру...

Невдячна справа переказувати виставу, скажу лишень про те, що молодий, живий, немонументальний Шевченко, якому "набридло по кутках погруддям стояти", прийшов у наш час шукати собі "діла живого", але... потужна сила переконання, властива Шевченкові, і та приречена на поразку у світі пристосуванства, брехні і абсурду. Тут я поставлю крапку. А ви знайдіть можливість передивитися виставу.
 

Лідія Федотова, засл діячка мистецтв, лауреат конкурсів
 

Володимир Стретович, директор Театру "ПАМ'ЯТЬ"
 

Оксана Гах - помічник режисера і зав.трупою, актриса театру
 

Олексій Петухов - народний артист України
 

Доля страшне як переживає за Тараса і вона намагається розрадити його,
 


нагадуючи про дитячі роки, коли "взяла маленького за руку... і в школу хлопця одвела до п'яного дяка в науку".
 


Динаміку спектаклю додає молодь - майданівці, які вірять проводиреві нації
 

Бандурист - актор, доброволець - учасник "АТО" Данило Мельник


і розкривають глядачам безліч талантів Шевченка, перевтілюючись у героїв за мотивами творів та ыз фрагментів життя Тараса.
 

актори театру Іван Ремезовський, Роксоляна Мацків
 

актор театру Михайло Орлюк (по центру)

 

актриса театру Єлізавета П'янкова
 



Отже, підсумовуючи сказане, для колективу, що не має власного помешкання,
 

ведучий - актор театру, письменник Василь Неволов (праворуч)
 

на 2/3 складається з непрофесійних акторів, що навчаються / працюють / доглядають за хворими батьками, і має бюджет, який здебільшого вичерпується театральним реквізитом, то все було досить непогано. Глядацька зала була теплою. Все вдалося. Я радію, що мала чудову можливість побути опліч зі справжніми ентузіастами. Навіть воїни-учасники "АТО" виглядали схвильованими, а це вже щось.
 


На виставу були запрошені родини вимушених переселенців зі сходу України та ветерани АТО. Також було багато прихильників багатогранного таланту народної артистки України, повного кавалера ордена «Княгині Ольги» Галини Гілярівни Яблонської. Цього вечора всі ми були єдиною родиною.

Приємною несподіванкою для багатьох із нас, але справді заслуженою нагородою для видатної постаті Галини Яблонської стало вручення їй медалі "Батьківщина Тараса Шевченка". Цю почесну місію взяла на себе Почесна Громадянка села Шевченкове (Батьківщина Тараса Шевченка), Член Національної Ради Жінок, відома громадська діячка Зоя Ружин. Пані Яблонська наголосила, що це - одна з найбільших для неї нагород.
 


Звісно, найнижчий уклін і найтепліша подяка - художньому керівнику театру і режисеру постановки  Галині Гілярівні Яблонській, народній артистці України і людині, яка у свої 80 з хвостиком є джерелом невичерпної енергії і духовності! А також - дяка старшому поколінню професійних акторів театру "Пам'ять", які діляться своєю майстерністю із молодим складом, і з глядачем. Помічнику і асистенту режисера Оксані Гах та Ганні Стретович, які беруть на свої плечі численні організаційні питання. Ну, і звісно - прекрасному моєму напарникові - В'ячеславові Євтушенку, який чудово грає високу роль, і з яким досить комфортно у спілкуванні  на сцені і поза нею.

Безумовна наша спільна подяка
керівництву Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка,
його звуко-світлооператорам, монтувальникам та іншому персоналу,
які прихистили нашу виставу і вдихнули у неї атмосферу повноцінного життя.


Особисто для мене це був унікальний, ще незнаний досвід.
Не знаю, чи він колись буде повторений, але без нього я вже ніщо. 
Як на мене, кожній творчій людині час від часу конче потрібно побути в ролі малесенької часточки великого творчого колективу, аби корона не падала))

А це - невеличкий кадрик із демаскувальною ознакою поряд з актрисою Лідією Федотовою та директором театру "ПАМ'ЯТЬ" Володимиром Стретовичем.
 

P.S. Долю грають декілька актрис, тому верхня частина бутафорського вбрання сприяє збереженню образу за будь-якої її виконавиці. До речі, вперше побачивши виставу пів року тому, я була вражена, і чомусь саме вбрання Долі тривалий час не давало мені спокою. Спочатку воно мене дуже здивувало /навіть шокувало/, згодом прийшло розуміння і сприйняття... Мабуть, доля підводила мене до Долі... Як сказав світлооператор драмтеатру про таке вбрання, "то є всі костюми в одному"!))

 

Ігоре Рубцов, дякуємо за фото!

Сподіваємося на відео.

 

 Всего комментариев: 0