АНОНСИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ

» "Мовою серця". Розмай вражень
» "Воля громади: Червона доріжка Гідності"
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-11. День Незалежності
» ПО ЖИВОМУ
» ТЕНДІТНА СИЛА в Музеї Шістдесятництва
» "Тендітна Сила" йде в люди
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва-2107
» "Тарас Шевченко єднає народи". ЕМОЦІЇ
» ПЕРЕМОЖЦІ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" в номінації "ВІДЕОФОРМАТ"
» ПІДСУМКИ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу Тарас Шевченко єднає народи. Номінації НАЖИВО та МІЙ ШЕВЧЕНКО
» Вийшла друком моя "ТЕНДІТНА СИЛА"
» Роздуми про українську поезію
» Положення про ІІ Міжнародний проект-конкурс "ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ"
» Українські Передзвони-10
» Поезія як жінка
» Мрії Небесної Сотні. Відзнаки Героїв
» Звичайна, здавалося б, зустріч...
» ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ДРУЗІВ - близьких і далеких, майбутніх і колишніх
» Презентація альбому "СОНЯХИ" В’ячеслава Купрієнка
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 9
» Мої Карпати
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1
» Час Візбора - 2016
» Презентація збірки авторів Донбасу та Криму "АТО...Мы, Судьбы..."
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 8
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва 2016
» Урочисте закриття МІЖНАРОДНОГО ПРОЕКТУ-КОНКУРСУ
» ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ. Підсумки Міжнародного проекту-конкурсу
» Село Майбутнього
» 36,6 - Творчий вечір здорового самопочуття





© Тетяна Яровицина, 2011



 » Поезія як жінка
 

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

5 БЕРЕЗНЯ 2017 РОКУ
у Бібліотеці №101 для дорослих Шевченківського р-ну

ПОЕЗІЯ ЯК ЖІНКА

                              НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ


Сьогодні зустрічалися - не з приводу 8 березня, звісно, а з приводу Весни - з новими і давніми друзями в бібліотеці №101 Шевченківського району м.Києва. Приємно спостерігати, як маленька бібліотека на очах перетворюється на концертну залу, а потім на затишну чайну кімнату. Людей було небагато = чоловік 20 = саме повна зала.)))


Дякую моїм чудовим партнеркам по творчості Лілії Батюк-Нечипоренко
 


та Євгенї Зенюк, які особисто мені завдали наснаги на весь сезон, не кажучи вже про тих, хто такого й не сподівався!
 


Ліля не тільки чудовий поет, вона ще й жінка-магніт! Тож сеанс магнітотерапії був вдалим!


Після цього Ліля побігла на навчання.


***
Заблукала у часі:
Мій день заповзає в ніч,
Ніч у день заповзає:
Їй промені – не стіна.
Мчу по швидкісній трасі
Примирень і протиріч.
Чи уже тятива я,
Чи все-таки ще струна?
Міріадами крапель
Осінній проллється дощ.
Все ще пишеться книга…
Хай скільки уже збулось -
Білий аркуш, мов скальпель
Між завтра і вчора. Що ж,
Я - і полум’я, й крига,
Чужинка й знайомий хтось.
В небі зорі відверті...
Туман осідає й пил.
Доторкається вічність
До кожного. Скільки нас,
Хтось зуміє не вмерти,
Майструючи будні з крил,
У стійку вірогідність
Ладнаючи мрії й час?
Заблукаю у часі...
Заблудиться час в мені...
Научилася – Вірю,
Повірив і в мене Бог.
Це не швидкісна траса –
Це буднів моїх вогні,
Не відміряно міру,
Не скінчено діалог.

© Лілія Батюк-Нечипоренко

 

***
Заграють флейти і валторни...
Душі твоєї дощ впаде
На сухостій,
На сіре й чорне.
Тендітні паростки чудес
Пройдуть крізь груддя і асфальти,
Тонкими стрілками трави
Тобі кричатимуть: "живи!"
Забудь про бідкання і жаль той,
Що душу всотував до дна,
Коли годинник невмолимо
У безвість стрілки гнав і гнав,
І ти втрачала дні-хвилини...
Тепер у тебе дні-віки,
А миті - епопеї, віхи:
Такі вагомі, та легкі,
Неначе створені для втіхи.
Так цупко Бог тебе тримав,
Коли про це його просила,
Коли тобі було несила
Його триматись.
Ти сама
Пройшла загати із облуди,
Деінде зводячи мости.
Тепер сама з собою всюди
(бо всюди Бог) щаслива ти.
І гарно й правильно тут бути:
З цієї сторони трави.
А все прожите
В мить осмути
Тобі повторює .....
Тобі нашіптує....
До тебе молиться...
Живи!

© Лілія Батюк-Нечипоренко

 

Відео цього разу ми не знімали, тож для тих, хто не знайомий із творчістю Євгенії Зенюк, пропоную відеозапис з архіву - пісні Євгенії на мої слова. Звісно, Євгенія має багато неповторних пісень на власні слова та слова і музику відомих авторів.
 


Колишня стюардеса (чи колишніх стюардесс не буває? ;)) вміє відірвати слухачів від землі і понести понад хмарами...
 


Ну й трохи моїх віршів...


 

ПІВКРОКУ  ДО  СПОКУСИ
 
Для мене ти – немов дарунок долі –
безмежно світлий, пристрасний, дзвінкий...
В тобі свободи й радості – доволі.
Ти справді – інший! Диво: не такий!
 
Втомилась я від них, отих буденних,
таких звичайних, стриманих, нудних!..
Ти – випадок спокусливий для мене,
вулкан бажань нездійснених моїх!
 
...Розгублена, не знаю, що робити
з сюжетом, приголомшливо стрімким.
Ти ж – лагідно даруєш перші квіти
із запахом медовим і п’янким...
 
Я прагну мимоволі пригорнутись,
вдивляючись у очі голубі,
у близькості зворушливій забутись,
розтанути й розквітнути в тобі...
 
І хай по тому вже тебе не буде, –
ти житимеш у ластівках пісень,
щоб віддано закохувались люди
в заквітчаний весняний теплий день.

© Тетяна Яровицина

 

КРОВ - ЛЮБОВ...

...Щасливі ті, що справді знають
любов палку, любов земну!
Коханням ніжно називають
її безмежну таїну:
небесні знаки зорепаду,
сміливі витівки ночей,
і... заворожені свічада
двох пар закоханих очей.

...Щасливі ті, що справді хочуть
в роки, найкращі й золоті
вплести безсонні довгі ночі
свого продовження в житті.
Плекати, зводити на ніжки,
навчати розуму малят,
стирати перші їхні слізки
із рідних, щирих оченят…

...Щасливі ті, що справді вміють
любов довіку зберегти,
кохають, тішаться, зоріють,
не ділять «ми» на «я» і «ти».
Навчають мудрості онуків,
в яких тече і їхня кров.
А ті – цілують ніжно руки,
які все знають про любов.

© Тетяна Яровицина

 

Дякую Бібліотеці за запрошення, а уважним читачам-глядачам - за чарівні усмішки і вологі очі!!! Особливо приємно було зустріти людей, які знають мене чи не з горщика, але в такому амплуа бачать уперше))

...Не оминули тем 8 березня, 9 травня тощо... Щиро кажучи, Важко йде процес декомунізації - літнім людям, які мають дефіцит інформації, потрібен якийсь час, аби заповнити порожнечу від того, що в них "відбирають". От і допомагаємо чим можемо... Все буде Україна.
 


А наостанок - україномовна версія казки В’ячеслава Купрієнка "8 березня" у нашому з Ігорем Рубцовим перекладі

8 БЕРЕЗНЯ

Одного ранку Дідусь покликав онука до себе й мовив:

— Ти не забув, Мишаську, що сьогодні 8 Березня?

Малюк вирішив, що Дідусь перевіряє його математичні здібності, й радісно випалив:

— А назавтра – дев’яте!

— Та я не про те! — усміхнувся Дідусь. — Ти хіба не знаєш, що нині за день?

— Ні-і, — безтурботно тріпнув писком онук.

— От тобі й маєш… 8 Березня! Це – жіночий день, свято для мам, бабусь, дівчат та й для всіх-усіх жінок. Утямив?

— Не дуже, — зморщив носика малий. — І що потрібно робити муЖЧинам? — виразно-соковито вимовив він, повагом склавши лапки у себе на грудях.

— Дарувати жінкам подарунки і квіти, казати їм компліменти… Одним словом, радувати їх.

— Як на день народження?

— Ну, так.

— Це ніби день народження у всіх жінок???

— І так і не так. Цього дня всі чоловіки домовилися робити жінкам свято і вітати їх.

— Дідусю, даруй, але я ні з ким не змовлявся, — кинув Мишасько і вже, було, вислизнув. Аж тут повернувся і запитав. — А чи не могли б усі чоловіки домовитися й привітати мене? Га?

Дідо гигикнув:

— Чи не занадто для одного маленького мишеняти? — та, дещо пом’якшивши інтонацію, повів далі. — Та збагни-бо, вухаста голово: це ж пречудово, коли чоловіки дарують жінкам квіти, зичать їм усього найкращого… Бо кожній це до душі.

— Ну гаразд, не гарячкуй, Дідусю. Я давненько маю на прикметі одну Мишку, тож залюбки підтримаю всіх чоловіків!.. Де було мені знати, що це слід робити саме Восьмого березня?!

— Так бажано чинити завжди, але сьогодні — обов’язково.

— Жодних проблем, Дідуню! — заспокоїв  його Мишасько й ухопив свій мобільник.

До Мишки полетіла смс-ка: «Вітаю з 8 Березня. Бажаю, аби день був надзвичайним! Цілую».

За хвильку його телефон озвався смайликом-поцілунком. Мишасько розширив оченята — і гайнув до Мишки.

Захеканий, він знаскоку поцілував її. З несподіванки манюня зніяковіла… І лише війки, наче два метелики, тріпотіли від щастя…

— Неабияка днинка видалася! — солодко усміхався Мишасько, вовтузячись у передсонні. — Добре, що Дідусь напоумив. Які ж молодці мужчини, що так домовилися! Шкода, що завтра вже 9 березня.

 

 Всего комментариев: 0