АНОНСИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ

» НЕПЕРЕМОЖНІ-28 о Дня Гідності та Свободи
» Згадуємо добрим словом Захисників України
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Новгород-Сіверському
» НЕПЕРЕМОЖНІ-26, Межигір’я
» ЗНАЙ НАШИХ: Українська докласична поезія
» "Мовою серця". Розмай вражень
» "Воля громади: Червона доріжка Гідності"
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-11. День Незалежності
» ПО ЖИВОМУ
» ТЕНДІТНА СИЛА в Музеї Шістдесятництва
» "Тендітна Сила" йде в люди
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва-2107
» "Тарас Шевченко єднає народи". ЕМОЦІЇ
» ПЕРЕМОЖЦІ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" в номінації "ВІДЕОФОРМАТ"
» ПІДСУМКИ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу Тарас Шевченко єднає народи. Номінації НАЖИВО та МІЙ ШЕВЧЕНКО
» Вийшла друком моя "ТЕНДІТНА СИЛА"
» Роздуми про українську поезію
» Положення про ІІ Міжнародний проект-конкурс "ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ"
» Українські Передзвони-10
» Поезія як жінка
» Мрії Небесної Сотні. Відзнаки Героїв
» Звичайна, здавалося б, зустріч...
» ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ДРУЗІВ - близьких і далеких, майбутніх і колишніх
» Презентація альбому "СОНЯХИ" В’ячеслава Купрієнка
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 9
» Мої Карпати
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1
» Час Візбора - 2016
» Презентація збірки авторів Донбасу та Криму "АТО...Мы, Судьбы..."
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 8





© Тетяна Яровицина, 2011



 » ПО ЖИВОМУ
 

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

"Краще б я і надалі писала вірші про любов", - зізнається в інтерв’ю одному з маріупольських видань Оксана Стоміна, мешканка прифронтового міста, невтомна громадська діячка, відомий маріупольський поет, автор-упорядник збірки поезій та малої прози «По живому», учасниця мистецького проекту «Маріуполь на межі».

Від початку бойових дій на Донбасі, окупації Маріуполя та його звільнення українськими військами Оксана запалилася ідеєю донести до «мирної частини» України усю палітру почуттів свідомих українців Донбасу і Криму, долі яких буквально опинилися на межі. Від розгуби до спротиву, від любові до ненависті, від «невже ніколи?» до «ми переможемо!».

Минуло зовсім небагато (нескінченно багато) часу, як народилася потужна збірка «ПО ЖИВОМУ», яка об’єднує 27 авторів, 27 болів, 27 надій. Отже, про війну не з чуток, а як то кажуть – з перших рук, із перших сердець, зі сторінок дійсно вистражданої книги із пекучою назвою «ПО ЖИВОМУ», яка, до речі, нещодавно вийшла у литовському перекладі.


Перед тим, як запрлопонувати Вашій увазі один із творів винуватиці нашої зустрічі, аби упередити всі можливі "мовні" випади, наголошу на одній простій істині. Нагадаю усім, хто забув: бути патріотом на межі, в епіцентрі подій, і на дивані за сотні кілометрів звідти - геть різні речі.

 

КАМЕНЬ

Вот как бывает: живет человек, живет,
Любит, сажает деревья, мосты возводит
Или, к примеру, врачует людей, но вот
Вдруг к человеку другой человек приходит
И говорит, что, мол, я за тебя решил,
Ты уже тут некстати, весьма некстати.
Будет тебе сердиться, брат! Все, пожил,
Побаловался, построил мосты и хватит.
- Что значит «хватит»?? Позвольте! Я не могу!
Я недоделал то, недосоздал это!
Я вот, к примеру, ни разу не спал в стогу!
Я собирался в деревню рвануть на лето!

Сына не вырастил. Не досмотрел отца.
Что значит «хватит»?? Позвольте! – кричит в досаде.
- Хватит! – второй поморщился. – Ты – овца!
Так что помалкивай! Знай свое место в стаде!
Ну, и достал из-за пазухи камень/нож/
Танк/РПГ/миномет/АКС/патроны...
Что там еще достают из-за пазух?
- Что ж,
Мы начинаем войну! – и залез на трон. И

Стал наблюдать, улыбаясь ехидно. Да,
С тронов, оно, безусловно, сподручней - рушить
Чьи-то надежды и судьбы, и города,
Бесцеремонно стреляя в сердца и души,
Видеть, как дети теряют своих отцов,
Страстно дырявить людей, как мишени в тире...
Геополитика, детка! В конце концов,
Это уже не ново в подлунном мире.

Геополитика. Знай свое место в ней!
А не согласен, что ж, обращайся к Богу,
Чтоб научил, как не больно терять друзей,
Как привыкать к отчаянью понемногу,

Как умирать от пуль. Как рожать мужчин,
Зная, что их не сберечь, обхватив руками...
Знать, что всегда за одной из своих личин
Прячется подлость, держа наготове камень.

Оксана Стомина


Про це і йшлося на зустрічі з людиною, автором цих пронизливих рядків, слова і очі якої говорять багато.


ДАЙ ЕМУ ШАНС!..

Каждый из нас во Вселенной – всего лишь атом.
Знаю. Но этот… Глянь-ка! Глаза, как блюдца!
Раз уж ты, Господи, сделал его солдатом,
Будь справедливым, дай ему шанс вернуться!

Господи! В этой чертовой круговерти
Кто за таких, как этот пацан, в ответе?
Знаешь что? Если он будет за шаг от Смерти,
Пусть она отвернется и не заметит!

Господи! Сделай его во сто крат везучей!
Пусть побыстрее домой возвратится снова!
Если в окопах судьбы решает Случай,
То не побрезгуй, замолви за парня слово!

Вот мы куда нечаянно завернули.
Все здесь теперь отчаянней и острее.
Господи! Сделай мальчишку проворней пули!
Определи ему Ангела пошустрее!

Знаешь ведь, Господи, чем это все чревато!
Раз уж так нужно тебе для какой-то цели,
Сделай мальчишку на выстрел быстрее «брата»,
Хищно его держащего на прицеле.

И отпусти ему это потом. Когда-то…

Оксана Стомина

А тепер додаватиму відгуки гостей і учасників нашої зустрічі.

"Прочитали віршований пост? Цю поезію чула наживо сьогодні. і ще багато чудових. І прози... про війну. Понад 2 години... Дуже сильні вірші. І Оксани, І Тетяни, і запрошених ними гостей. І пісні на ці вірші, зокрема у чарівному виконанні В'ячеслава Купрієнка...Хоч наприкінці було й про різне. але про війну в мені взяло гору... Пропустила крізь себе, почулася відповідно... Пропущене наклалося на різне пережите... Ледь зупинила сльози, щоб не викликати незрозумілі погляди в маршрутці... гадаю, після таких віршів треба повертатися туди, де тебе люблять і чекають...інакше сам-на-сам лишаєшся з цим болем... ...
...думала нині вже взятися розповісти про презентацію для газети, але духовних сил зараз не лишилося зовсім... та як залишишся відсторонено-спокійним від таких рядків..."
(Ольга)


"Дякую за відгук, Ольго! В мене самого залишилися подібні відчуття. Дуже сильно вийшло сьогодні! Дякую усій нашій команді: Оксана Стоміна,

Тетяна Яровицина,

Ігор Рубцов

та Юрій Євсєєв!

Подія неймовірної сили під назвою "Краще би про любов". Так, назва влучна, але дівчатка, Оксана Стоміна і Тетяна Яровицина, все це було САМЕ про любов! Довго думав, що написати про подію і вирішив не писати нічого! Просто подивіться на обличчя присутніх. Все." (В’ячеслав Купрієнко)

"Повністю згодна, це те, що називається "без слів". Безмежно всім дякую! Поезією, музикою зачепили найтонші, найглибші почуття. Неймовірний вечір!!! Після творчих зустрічей рідко буває так, коли враження настільки сильні, позитивні, справжні, що "просто немає слів" після творчої зустрічі "Краще би про любов" саме так... Безмежно дякуємо Тетяні Яровициній, Оксані Стоминій, Ігорю Рубцову, Юрію Євсєєву та В’ячеславу Купрієнку за чудову поезію і музику, за нові книжки, за прекрасний вечір, за те, що ви такі є!!!" (Іванна Щербина)

"Коли друзі збираються разом - вже непогано. Коли вони спроможні зібрати слухачів своєї скромної творчості - то повнота радості. Вчора приїзд до Києва поетеси зі Сходу Оксани Стоміної спричинив велике зрушення наших планів і мила наша головна бібліотекарка всього Солом'янського району столиці - Іванка Щербина віддала нам цілу бібліотеку, щоби ми зробили там що самі схочемо. Хочеться відзначити роль Іванки, яка намагається залишатися в тіньочку і це її професійний почерк - робити хороші справи тихо. І де би ми були, якби не ти, Іванко? Бібліотекарі Солом'янки - найпривітніші, найкращі.

Отже, Оксана, як автор і упорядник книжки поетів і письменників з окупованих територій України "По живому", представила уважним гостям своїх друзів, авторів інших хороших книжок, музичних дисків. Серед інших, поета, автора-виконавця пісень, прекрасного лікаря з Донеччини, а нині, на жаль чи на щастя (з якого боку подивитись) переселенця Юрія Євсєєва.

Мало було отримати заряд бадьорості під час офіційної частини заходу, так пан Юрій піднімав настрій своїми надзвичайно веселими віршами та піснями у нашому вузькому колі і завдяки йому час сплив геть непомітно.

В'ячеслав Купрієнко, навряд чи поступаючись веселою вдачею, влучним словом, потужнім акордом, тільки укріпив моє бажання всякий раз знаходити собі місце серед його слухачів. Звертаюсь до тебе напряму. Славо, от ти не розумієш, але колись, можливо, й зрозумієш, наскільки ти майстер передати думку в характері і наскільки важлива людина в моєму житті.

Про поетесу Тетяну Яровицину списав вже стільки рядків, що... Її книжки "Контрасти" і "Тендітна сила" - вони завжди під рукою вдома і саме її вірші я знаю краще, ніж власні. Зважте на невимушену рекламу. Принаймні, другу книжку ще можна пошукати по книгарнях, які співпрацюють з видавництвом "Смолоскип".

Оксана Стоміна - золота зірочка приазовського і прифронтового Маріуполя, сила слова якої змушує і мене, шанувальника українського слова, вклонятися їй - авторці віршів не українською. Ми маємо спільні відчуття, народжені цією війною."

Тут я висловлю свою вдячність Оксанці за її розуміння ситуації, за намагання спілкуватися і писати українською, за відвагу перекладати власні вірші. Це вам не абищо - величезна душевна праця! Самі проходили, знаємо...))

Саме тому мене і всіх присутніх буквально перепрограмували на якісно новий рівень слова колишнього цілком російськомовного автора В’ячеслава Купрієнка:

"Можна написати про Україну російською мовою, про Китай також, але Україну можна написати лише українською, Китай - лише китайською. Інакше це буде імітація"

Сподіваюся, нам це вдасться!

Ідемо далі. Ще один глядацький відгук. Знаю цю людину, як досить суворого критика.

"Це справді був такий вечір, коли після кожного вірша або пісні аплодисменти здавались недоречними, бо те, що торкалося душі, було неперевершено вищим за банальні оплески." (Олександра)

"Вчера было Единение душ! А по другому НЕЛЬЗЯ!!!  Единая страна!

Восток и запад - два в одном! -
Нам нечего делить…
Когда мы ЭТО ВСЕ поймем,
Тогда и будем ЖИТЬ!

Добра нам, хороших встреч и ... Ну, сами знаете! ВСЕ было замечательно! И во время и после..." (Юрій Євсєєв)

Цього вкрай непростого вечора я зробила для себе несподівано приємне відкриття. Споглядаючи не замордованих столичним життям переселенців, а досить бадьорих і вкрай життєрадісних українців (що додатково показала неофіційна частина зустрічі), я тихо раділа за них. Так, вони втратили свої домівки. Але знайшли себе вільними людьми тут, у чотиримільйонному Києві.

Тепер слово самій Оксані, яку ми дуже боялися розчарувати напівпорожньою залою, бо ж спека, бібліотека далеченько від центру, та й у майже робочій час... Однак, зустріч відбулася якнайкраще. У зали були людські, вологі, осмислені очі. Все було ПО ЖИВОМУ і водночас ПО-ЖИВОМУ, адже у затишку актової зали зібралися однодумці, волонтери і просто небайдужі люди...

Цікаво, що і я, і всі учасники зустрічі висловили одностайну думку: "Якось не було бажання виступати із власною творчістю, всі воліли просто слухати..." Але Оксанка нас скликала і попросила про підтримку - тож мусили створювати достойне тло. Дякуємо Оксанці за її подвижництво, незабутні вірші і прозу, за вміння тримати аудиторію! Ну й за дружбу, якою ми можемо пишатися вже понад 6 років...

Трошки менше знаємо Іванку Щербину та її потужну волонтерську команду "НЕДІЛЬНИЙ ОБІД У ШПИТАЛІ". І так само пишаємося цими людьми і вчимося у них життєвій стійкості. Все, чим можемо віддячити - то це власною творчістю і такими от теплими зустрічами. Правду кажуть: роби справи лише з тими, кого хочеться обійняти...

 


 

Тепер слово безпосередній винуватиці дійства, Оксані.

"Знаете, когда из библиотеки, которая работает до 19-00, едва расходятся сильно после 21, это о многом говорит.. Было очень. Очень честно, очень искренне, очень трогательно, очень щемяще и одновременно очень уютно. Моя искренняя благодарность всем, кто бьіл в этот день там! И хозяевам, и гостям, и поэтам. Каждьій внес в эту встречу свой вклад, частичку своей души."

 

БІБЛІОТЕКО! ДЯКУЄМО ЗА ГОСТИННІСТЬ, ЗА ЗАТИШОК І ЗА СВІТЛИНКИ!!!

P.S. Детальніше про книгу. «ПО ЖИВОМУ. Навколовоєнні щоденники». Автори проекту: Оксана Стоміна, Олег Украінцев

«ПО ЖИВОМУ» - це двомовна збірка творів про війну в Україні авторів, які опинилися в епіцентрі або безпосередній близькості до подій - поетів, письменників, журналістів Донбасу, Приазов'я і Криму. Представлені в збірці вірші, есе, листи та щоденникові нотатки, фото і графіка - по суті художньо оформлені репортажі з місця подій, свідоцтва чудових українських літераторів і художників прифронтової і окупованої зон. Збірка «По живому» особливо цікава і цінна тим, що в ній представлені матеріали близько 30 авторів. Це робить збірку більш об'єктивною, динамічною і зрозумілою кожному читачеві.

Збірку було успішно презентовано в декількох містах України - на Книжковому Форумі в Запоріжжі, в театрі Перуцького і центральній бібліотеці в Одесі, на літературному фестивалі в Краматорську, в благодійному проекті «Непереможні» в Києві, на фестивалі документального кіно в Луцьку, на книжковій толоці у Миколаєві, а також в рамках проекту «Жива бібліотека» в містах Донецької області. Збірку перекладено литовською і презентовано в Литві, а також на фестивалі «Дні Літви» в Херсоні. Переклад повністю взяли на себе члени Спілки письменників Литви.
Наразі розпочато роботу по перекладу збірки англійською. Над текстами працюють відомі і шановані в Європі і США перекладачі і поети - Reilly Costigan, Liya Chernyakova.
20-22 березня 2017 року збірка "ПО ЖИВОМУ" була презентована у Верховній Раді України спільно з виставкою картин і інсталяцій "Маріуполь на грані".


Ігор Рубцов    (19.08.2017 18:49)
Це ж треба! Не повернеться язик назвати себе жертвою війни. Домівку втрачено і всі набуті роками зв'язки, а тут - таке насичене приємними зустрічами життя. Знову парадокс? Приємними! Це в сенсі: поговорити з друзями про війну, біль, втрати? Все треба пояснювати, щоб не затюкали. Є біда, але є друзі, у колі яких біда відступає на задній план. Ось він - момент щастя!

 Всего комментариев: 1