АНОНСИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ

» "Мовою серця". Розмай вражень
» "Воля громади: Червона доріжка Гідності"
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-11. День Незалежності
» ПО ЖИВОМУ
» ТЕНДІТНА СИЛА в Музеї Шістдесятництва
» "Тендітна Сила" йде в люди
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва-2107
» "Тарас Шевченко єднає народи". ЕМОЦІЇ
» ПЕРЕМОЖЦІ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" в номінації "ВІДЕОФОРМАТ"
» ПІДСУМКИ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу Тарас Шевченко єднає народи. Номінації НАЖИВО та МІЙ ШЕВЧЕНКО
» Вийшла друком моя "ТЕНДІТНА СИЛА"
» Роздуми про українську поезію
» Положення про ІІ Міжнародний проект-конкурс "ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ"
» Українські Передзвони-10
» Поезія як жінка
» Мрії Небесної Сотні. Відзнаки Героїв
» Звичайна, здавалося б, зустріч...
» ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ДРУЗІВ - близьких і далеких, майбутніх і колишніх
» Презентація альбому "СОНЯХИ" В’ячеслава Купрієнка
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 9
» Мої Карпати
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1
» Час Візбора - 2016
» Презентація збірки авторів Донбасу та Криму "АТО...Мы, Судьбы..."
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 8
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва 2016
» Урочисте закриття МІЖНАРОДНОГО ПРОЕКТУ-КОНКУРСУ
» ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ. Підсумки Міжнародного проекту-конкурсу
» Село Майбутнього
» 36,6 - Творчий вечір здорового самопочуття





© Тетяна Яровицина, 2011



 » НЕПЕРЕМОЖНІ в гостях у Нацгвардії України
 

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

ПРОЕКТ "НЕПЕРЕМОЖНІ" в гостях у Нацгвардії України

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

 

Ох, і лінива я стала!!!  Ніколи в житті ні в кого не списувала, а тут почала...
 

В'ячеслав Купрієнко, організатор проекту:

"10 июля на полигоне Национальной гвардии в с. Старое был небольшой концерт для мобилизованных ребят, в скором времени уезжающих на фронт. Приятно, ровно 30 лет спустя, за неделю до выпуска оказаться на полигоне родного КВОКУ, где знакомы все стрельбища, танкодромы, тропки, повороты и даже земляничные полянки...

На сей раз моя миссия была скромной: сработать координатором, водителем и слегка разогревателем публики.
 


В прошлый раз, в марте я здесь был один, и мне очень хотелось ребятам сделать настоящий праздник, посему в этот раз я привез с собой десант из молодых, вродливих та надзвичайно талановитих україночок:

поета Тетяни Яровициної,
 

та вокального дуету з дитячого фольклорного ансамблю "Яворина" у складі Юлі Вітранюк і Олі Зікунової.

Як їх слухали, та й приймали хлопці - то за межами мого таланту оповідача. Дивіться фото і відео...
 

 


Попросив командира нагодувати дівчаток солдатською кашею - з'їли все і тарілки облизали)))
 


А потім, ще й розцілували кухаря. Ех, шкода, що я не кухар)))

Ось так непомітно я перейшов на українську)))"

Отже, єднаємося і прогресуємо! Раніше наш шеф шкодував, що він не дуже то володіє українською... Тепер от шкодує, що не кухар!.. Росте українець! )))

Насправді, перенасичений подіями духовний розчин в Україні потроху викристалізовується і тішить око рівними блискучими кристаликами гідності, які, завдяки таким от чисто людським починанням обов'язково виростуть у єдину міцну основу!

Головне - ми поряд: ми - з ними, вони - з нами.
 

Нам не важко знайти в собі світло, аби віддати його нашим захисникам. Їм - свіжішає на душі, коли серед спекотного літа отримують цілющий ковток таланту, краси і вроди, насолоду чути, бачити, відчувати красу і потребу любити... милуючись, спостерігати, як по красивих жіночих ніжках повзають настирливі мурашки, а юні голоси хай там що виводять: "тьох да тьох"...

Ми, як нормальні вояки, розбили культурний майданчик поближче до кухні. А там, звісно, - купа голодних мурашок і лісових ос. Як то кажуть, нема дурних... ))))

Куліш і справді був смачнющий!!! Щоправда, фірмового рецепту кухар не видав, мабуть, чекає на нас знову. Лишень усміхнувся і сказав: "Та як варю? Так, як і вдома..." За що одразу ж був винагороджений дублем поцілунків!!!

Дякуємо хлопцям за увагу і гречність!!! А пану лейтенанту з красивим обличчям - ще й за  чоловічу турботу... Принаймні я з таким уважним ставленням до мого власного обіду стикаюся вперше. Приємно було... Не те слово!..

На зворотному шляху з теплими усмішками згадували фразу шефа на одному з блок-постів: "Хлопці, я вам тут нових артилеристів привіз".

"ОГО!!!" - пролунало у відповідь...
 

Так і промайнув 13-й офіційний концерт благодійного проекту НЕПЕРЕМОЖНІ...
Але ми не марновірні. Ще й тому, що насправді ж їх було дещо більше...

 Всего комментариев: 0