АНОНСИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ

» "Мовою серця". Розмай вражень
» "Воля громади: Червона доріжка Гідності"
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-11. День Незалежності
» ПО ЖИВОМУ
» ТЕНДІТНА СИЛА в Музеї Шістдесятництва
» "Тендітна Сила" йде в люди
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва-2107
» "Тарас Шевченко єднає народи". ЕМОЦІЇ
» ПЕРЕМОЖЦІ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" в номінації "ВІДЕОФОРМАТ"
» ПІДСУМКИ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу Тарас Шевченко єднає народи. Номінації НАЖИВО та МІЙ ШЕВЧЕНКО
» Вийшла друком моя "ТЕНДІТНА СИЛА"
» Роздуми про українську поезію
» Положення про ІІ Міжнародний проект-конкурс "ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ"
» Українські Передзвони-10
» Поезія як жінка
» Мрії Небесної Сотні. Відзнаки Героїв
» Звичайна, здавалося б, зустріч...
» ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ДРУЗІВ - близьких і далеких, майбутніх і колишніх
» Презентація альбому "СОНЯХИ" В’ячеслава Купрієнка
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 9
» Мої Карпати
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1
» Час Візбора - 2016
» Презентація збірки авторів Донбасу та Криму "АТО...Мы, Судьбы..."
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 8
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва 2016
» Урочисте закриття МІЖНАРОДНОГО ПРОЕКТУ-КОНКУРСУ
» ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ. Підсумки Міжнародного проекту-конкурсу
» Село Майбутнього
» 36,6 - Творчий вечір здорового самопочуття





© Тетяна Яровицина, 2011



 » Вечір пам’яті поета Сергія Терсімонова
 

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

22 ЛИСТОПАДА 2015 РОКУ
у Бібліотеці ім. Миколи Реріха Солом’янського р-ну м. Києва
відбувся вечір пам'яті

ПОЕТА СЕРГІЯ ТЕРСІМОНОВА

(1953 - 2012 рр.)

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ


Сьогодні у моїм житті стало однією прекрасною родиною більше. Сталося це на вечорі пам’яті справжньої людини, основною рисою якої була ЩЕДРІСТЬ. Так усі в один голос кажуть про донецького поета-сатирика, а у земному вимірі - звичайного шахтаря Сергія ТЕРСІМОНОВА.


Багатодітна родина проживала у тяжких умовах, але ні на що не жалілася і, тоді як всі інші просто животіють за такого існування, ця родина жила духом взаємопідтримки, і попри всі труднощі викохала гідних дітей. При цьому всі ці люди із магнетичними очима настільки скромні, що зайва навколишня суєта їх обтяжує. На початку заходу ми домовилися, що ми у великому родинному колі читаємо, згадуємо…

Я розпочала захід словами Сергія, які є дуже близькими мені по духу.

 

На что уходит жизнь?  На то, чтоб оглядеться.
И что-нибудь постичь, и что-нибудь суметь.
А мне важней всего своё осмыслить детство
и, обогрев себя, кого-то обогреть...

Сергей Терсимонов


Вечір запланували давно, ще влітку. Особисто запрошених учасників не було, кожен від себе повів, що мав, прочитав, що захотів. Ми із товаришем Сергія, Ігором Рубцовим опинилися у тій затишній атмосфері теплих дивовижних спогадів, якої, власне, і прагнули.
 


Багато цікавого розповідала про чоловіка дружина Наталя. Від деяких життєвих історій ставало моторошно, аж до мурах…
 

А коли дружина стала із запалом читати Сергієві вірші (навіть ті, що присвячені іншій жінці, яка була у житті Сергія колись там), то це було так щемно і  переконливо, що всі повірили: справжній поет (бо вміє сказати), справжня супутниця (бо вміє співчувати), справжня любов (бо може стерпіти)… Щемливо згадували про батька і діти... І вірші читали з особливим почуттям...

Щасливим, певно, був і батько, бо мав міцний тил, яким похизуватися може не кожний чоловік, а надто – не кожна творча, до того ж вільнодумна людина. Це ж просто щастя - коли ти сказав, і тебе почули...
 

* * *
Перед тем как пополню усопших ряды -
кто подаст мне последнюю кружку воды?
Хорошо если внучка, хуже нет - если мать,
но скорее - жена, ей со мной вековать.
Не сказав "бережёного Бог бережёт",
не из чайника, прямо из крана нальёт.
И почувствую я - со слезою питьё...
Значит, ловко пристроил я сердце своё!

С. Терсимонов

 

Мені самій аж кортіло розпитати у родини побільше, аби порівняти і поєднати в одне земного чоловіка і потужного поета, який відкрився мені по прочитанні його посмертної книги «САТИРА НА ПОЛМИРА» (видавництво "Стилос").
 


 

От вслухайтеся у ці дивовижні рядки... Відчуйте, як крізь нарочито іронію прозирає глибинне чоловіче почуття, вміння милуватися і цінувати...


* * *
Спит на стульях, придвинув к дитяти,
Им полутороспалка мала:
Ей всегда не хватало кровати,
Мне всегда не хватало стола.
Что ни книга - этаж, небоскрёбы,
Как Манхэттен, заставили стол.
Я для них отрывал от утробы,
Даже мебели не приобрёл.
Не предвидятся к лучшему сдвиги,
Но какая мне выпала честь:
У меня есть настольные книги,
И настульная женщина есть.

С. Терсимонов


* * *
Ты моим мешаешь думам,
отвлекла от дел,
Словно булочка с изюмом:
Так бы всю и съел.
Мне к тебе не сделать шага -
мужняя жена,
Ты невидимою шпагой
вооружена.
Заколдованные клады,
Тайны Калиты
Острием стального взгляда
Охраняешь ты.
Как ни голоден, однако,
любопытен как -
Без таинственного знака
Лягу натощак.
И магического круга
Не переступлю:
Я не трус и не хапуга -
Я тебя люблю.

С. Терсимонов

 

ДОРОГА НИКУДА


Не розовы мечты, но цвета «грин»,
И пир души, привычно ставший оргией,
Я не прерву, кричи мне хоть: «Горим!»
Меня из Зурбагана не выдёргивай.

Ни чая твоего, ни пирога
Я не приемлю; ну, не будь занудою:
Тут Давенант по роже бьёт врага,
А ты бренчишь немытою посудою.

И знаю я, что дома денег нет!
Я ж цепью золотою не опутывал
Тебя, когда взошла ты на «Секрет» —
Лишь парусиной призрачной укутывал.

К чему ты возишь тряпкой по столу?
Ей не смахнуть мой мир, ещё блистающий,
Хоть и зажатый в кухонном углу…
Я тут не дочитал страничек ста ещё.

Ложись сама, постель пока согрей,
И я приду, расставшись с идеалами,
Прости, Ассоль, удел наш — цвета «грей»,
Но паруса-то вправду были алыми!

С. Терсимонов

 

Але й кортіло почитати чудові вірші Сергія - так, як ніколи собі не можеш дозволити читати свої, - смакуючи, вкладаючи у них душу, надаючи їм особливої ваги. Бо я ніколи не беруся за ту справу, у яку не вірю.
 

НАСЛЕДСТВО

Домик дед оставил мне
Сильно обветшалый:
Хлопнул муху на стене,
А стена упала.
Всё разнёс я сгоряча,
Парень я здоровый,
Морда просит кирпича -
Всё отстрою снова.
Но кирпич теперь почём?
Как узнал я цены -
Сделал морду кирпичом
И из шлака - стены.

С. Терсимонов

 

* * *
Фальшивая история у нас,
Хоть и воспета "Словом о полку..."
Но у меня открылся третий глаз,
я воду в ступе больше не толку.
Велит руководящее "оно"
мне эпос дать Вергилию под стать...
"Задонщина" написана давно:
"Подонщину" осталось написать.

С. Терсимонов

 

* * *
Сказал премьер: мы все одна семья,
и с ним согласны все его друзья.
Всё хорошо, но вот какая шкода:
семья семьёй, да в ней не без народа.

С. Терсимонов


Гостре афористичне слово Поета, стримано-ніжна чоловіча лірика, непідробна іронія у виконанні "звичайного" шахтаря, який понад усе в житті любив книги, захоплюють…

 

* * *
Песчаник - не супесь.
А план - хоть завой.
Шахтеры, насупясь,
Уходят в забой.
В пыхтении злом
Респираторных рыл -
Смертельный излом
Нераскрывшихся крыл.
А после, под душем
Содрав черноту,
Дойти до подушек
Лелеют мечту.
В избитой спине –
Вазелинистый зуд.
И даже во сне
Не летают – ползут.

С. Терсимонов

 

Ще одне. Ми звикли до сумної класики. І до живих сатириків. А так, щоб людина могла  розсмішити тебе і інших, "аж з того світу"  - зі мною таке вперше. Щиро. Люди дуже тепло і жваво реагували на творчість Сергія Терсімонова. Всім відомо, що розчулити глядача значно легчше, ніж розсмішити. Але нам це вдалося. Отакої. Вечір пам’яті, а люди сміються!

По проведенні заходу мені за честь було придбати його книгу. Бо та, яку я мала, була позичена. А я хочу мати свою, власну. Забрала додому дві – нову і другову, що була вся у наших помітках - майже на кожній сторіночці. І… дуже шкода, що доторкнутися до Всесвіту цієї людини мені довелося вже по її відході у кращий світ.  Якесь воно, життя, трохи неправильне, але… як казав майстер слова Терсімонов:

* * *
Не верю в жизнь загробную,
Пока влачу загорбную.

С. Терсимонов


Цього дня із нами знову було багато людей зі сходу країни. Були у наявності Донецьк, Маріуполь, Сєвєродонецьк... Ми разом. Отже, ми непереможні!


Шануймося, бо ми того варті! Життєвий шлях Сергія, спосіб його мислення - гідний приклад.

Дякую рідним Сергія за урок родинного тепла і єдності духу!


...В перекладі на мову людських облич це було так.


 


Олександр Мельник
 

Олена Магдик

Людмила Семененко


А ще буле коротеньке дружнє застілля (чаювання) - все, як любив Сергій, Поет великої душі, якому було затісно у звичайній людській сутності, у стандартах і рамках...
 

 

А тепер скажіть мені будь ласка,
ДЕ ЩЕ за наших продажних реалій
можна творчій людині поділитися своїм теплим сяйвом з глядачами,
а глядачам - вдячно прийняти це світло?
Я вже не кажу про саму завідувачку бібліотеки

Іванну Щербину,
яка просто випромінює світло...
Слід би було подякувати їй за це, але ні, не буду.
Знаю: для Іванни- це обов’язок.
І зайва подяка аж ніяк не змінить її ставлення до людей.
Саме тому, Іванко і друзі, ми з Вами.
Самі такі.

ІВАННА ЩЕРБИНА:

"Сергій ТЕРСІМОНОВ - ім'я в літературі, яке ми сьогодні для себе відкрили.
Потужне, насправді, ім'я, сильна особистість, мужній, благородний чоловік, він відійшов у кращі світи, та залишив себе у прекрасних дітях, чудових віршах, сміливих, принципових вчинках, патріотичній громадськіцй позиції, і в серцях вірних, найдорожчих людей...
Сьогодні був вечір пам'яті Сергія, - було тепло, затишно, зворушливо.
Із щемом в душі ми слухали спогади вірної дружини Наталі, спогади людини, яка любить, і любов та її тримає, допомагає, береже, - здається, не було в залі ні душі, хто б не відчув гармонії й щастя, якими було наповнено їхнє подружнє життя.
Cлухали поезію, пронизану ніжністю до тих, кого поет любив, громадянську лірику, що стала для Донбасу і для України пророчою, слухали спогади дочки, сина, друзів... Було відчуття, що ми всі добре знаємо Сергія, що він десь там, з висоти дивиться на нас, посміхається, радіє...
Приємним дарунком були музичні вкрапленя від Олександра Мельника та Народної артистки України Людмили Семененко. А все це зводили воєдино ведучі вечора, поетеса, тендітна й неповторна Тетяна Яровіцина та побратим Сергія, письменник і поет Ігор Рубцов.
Дякуємо, друзі, за чудовий, душевний вечір! Дякуємо родині Сергія за світло, мужність, силу духу, якими ви наповнені! А від себе зробимо все залежне, щоб ім*я Сергія ТЕРСІМОНОВА звучало!!!"

ІГОР РУБЦОВ:

"Знову хочеться розповісти про поета Сергія Терсімонова, який у пам'яті не тільки найближчих людей, але і тих, хто мав таке щастя перетинатися на стежках нашого складного життя. Я не хвилююсь перед заходами, навіть коли несу частину відповідальності за їхній успіх. А оце наближався до бібліотеки імені Реріха і мало розхвилювався. Поет, невідомий широкому колу шанувальників римованого слова. Людина з Донбасу і писав він, як казали, мовою міжнародного спілкування на просторах колишнього СРСР.

Чи команда ініціаторів добре постаралася? Люди прийшли почути щось нове для себе. Я впевнений, вони не пошкодували. Увійшовши до зали, я відразу заспокоївся.

Трохи про Сергія, яким він лишається назавжди у пам'яті. Наділений неабияким творчим талантом, здібний до наук, добре навчався у школі, але мав трійку по поведінці. Тому, що ненавидів радянську владу. Міг би бути як усі. Вивчитись і отримати хорошу зручну посаду. Точно зробив би вдалу кар'єру. Міг? Не схотів. Жити по совісті - було його принципом. Назвати негідника по імені, вголос висловити те, що інші говорили пошепки на кухнях. Тому і став він простим шахтарем, говорячи: "Глибше вже немає куди мене послати". А разом із тим, у віршах стільки іронії, гумору, наче то не його власне життя, а чиєсь інше, а він лише описав, мовляв, смійтеся зі мною.

Ми читали і сміялися. Слухали, як близькі люди Сергія характеризували його рисами, описати які, та подавати школярам як принципи. Хіба зрозуміють? Віддати половину зарплати комусь, хто на той момент потребував хоч якої допомоги. Любити книги настільки, щоб, притягнувши додому чергову порцію літератури, вибачатися: "Не утримався". Йдучи на побачення, кинутись на допомогу людині, яку б'ють і тим самим змінити власну долю. І любити свою сім'ю над усе, виростивши кілька достойних нащадків.

Ви відчуєте справедливість добрих слів про Сергія Терсімонова, прочитавши його вірші. Кілька примірників збірки "Сатира на полмира", взяті прямо з видавництва, після зустрічі вмить розібрали. Два лишилося бібліотеці. А ми подбаємо про те, щоб, погугливши, кожен зміг долучитись до поезії автора, який за життя не побачив жодного надрукованого рядка."

 Всего комментариев: 0