АНОНСИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ

» "Мовою серця". Розмай вражень
» "Воля громади: Червона доріжка Гідності"
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-11. День Незалежності
» ПО ЖИВОМУ
» ТЕНДІТНА СИЛА в Музеї Шістдесятництва
» "Тендітна Сила" йде в люди
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва-2107
» "Тарас Шевченко єднає народи". ЕМОЦІЇ
» ПЕРЕМОЖЦІ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" в номінації "ВІДЕОФОРМАТ"
» ПІДСУМКИ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу Тарас Шевченко єднає народи. Номінації НАЖИВО та МІЙ ШЕВЧЕНКО
» Вийшла друком моя "ТЕНДІТНА СИЛА"
» Роздуми про українську поезію
» Положення про ІІ Міжнародний проект-конкурс "ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ"
» Українські Передзвони-10
» Поезія як жінка
» Мрії Небесної Сотні. Відзнаки Героїв
» Звичайна, здавалося б, зустріч...
» ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ДРУЗІВ - близьких і далеких, майбутніх і колишніх
» Презентація альбому "СОНЯХИ" В’ячеслава Купрієнка
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 9
» Мої Карпати
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1
» Час Візбора - 2016
» Презентація збірки авторів Донбасу та Криму "АТО...Мы, Судьбы..."
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 8
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва 2016
» Урочисте закриття МІЖНАРОДНОГО ПРОЕКТУ-КОНКУРСУ
» ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ. Підсумки Міжнародного проекту-конкурсу
» Село Майбутнього
» 36,6 - Творчий вечір здорового самопочуття





© Тетяна Яровицина, 2011



 » На Чернечій Горі
 

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

Відзначення 24-тої річниці Незалежності України
на Чернечій Горі
з Національною Радою Жінок


НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

Цього дня хотілося чогось справжнього. Тому, коли мені повідомили про можливість провести День Незалежності на Чернечій горі - я не вагалася ані хвилини. Тим паче, що запросив не аби хто, а сама пані Галина Яблонська.

Отже, ранком 24 серпня Героїчний театр "ПАМ'ЯТЬ" у складі делегації від Національної Ради жінок України вирушив у путь. 

Тригодинна дорога проминула в розмовах та мирних суперечках про долю України. І ось ми на місці - вишиковуємося строєм. Жінки - очільниці Національної Ради жінок за традицією несуть Тарасові коровай і вінок з хлібних колосків. Таке відбувається щодня Незалежності, Вже вдвадцяте відома громадська діячка, Почесна Громадянка села Шевченкове (Батьківщина Тараса Шевченка) Зоя Ружин ініціює поїздку в цей день.

І щоразу до пам'ятиника Тарасові вкладається вінок, зроблений руками Зої Ружин. Частину таких вінків збережено на оцьому чудовому макеті.
 


 

Галина Гілярівна Яблонська має 87 років, але й досі не знає спокою... І крокує попереду народу, за долю і пам'ять якого так щиро вболіває... Лінива безвольна людина ніеоли не стане повним кавалером ордена Княгині Ольги!

З нею можуть порівнятися життєлюбністю хіба що Голова Національної Ради Жінок пані Людмила  Порохняк-Гановська

  та відома громадська діячка, поетеса  Зоя Ружин.
 


 

Я встигаю придбати букетик квітів і застигаю в розгубі. Прекрасний, зроблений зі смаком букет із садових квітів тут коштує... 5 гривень... На певний період часу втрачаю мову. Деінде люди б не проминули підзаробити...

Перед сходами, що ведуть до Тарасової могили, нас зустрічають представники держадміністрації м. Канів.

Коровай переходить до канівчан.
 


На очах у "чиновниці" бринять сльози. Миттєво виникає довіра до цієї людини.
 


Згодом процесія рушає сходами до Тараса. Обличчя у всіх світлі і урочисті.
 

 


Батько Тарас чекає на кожного.
 

Тут невимовно гарно.

Але, на жаль, такого паломництва (до декількох тисяч), від якого в цей день потерпає найвища точка України, немає. Це стає маленьким розчаруванням для мене. Тут мало би бути набагато більше народу.

Але єдиною метою цієї поїздки є бажання вклонитися провідникові нації. Тому я не дуже засмучуюся через інших.

Вінок встає, а коровай лягає до підніжжя пам'ятника.


 

 

Звучать вірші Тараса та промови - урочисті і не дуже. День Незалежності є для нас не стільки святом, скільки днем переосмислення себе, духовного очищення, вшанування пам'яті борців за незалежність.

Керівник музею Мар'ян Володимирович Піняк
 

Дослідниця творчості Олени Теліги Катерина Криворучко
 

Струбчевська Тетяна Михайлівна,
Президент ГО "Всеукраїнська організація "Інтелектуальна Україна"

Говоримо про єдність і розбрат. Відчувається материнський біль. Це - особливе місце, на якому всі знімають маски, в них просто немає потреби. Вірно кажуть берегині з Ради Жінок. Шевченко дав нам "Кобзаря". Іншої Конституції народові і не треба. Думайте, читайте... Але ж є у нас і неграмотні люди, які ніколи Кобзаря в руках не тримали... От і маємо в країні халепу...
 


 

Декламатор української класики Михайло Орлюк

 


 

Дівчина з великим майбутнім, виконавиця народних пісень  Юлія Вітранюк


Театр "ПАМ'ЯТЬ" ставить фрагмент п'єси Галини Яблонської "ШЕВЧЕНКОВІ ІМПЕРАТИВИ І МИ", у якій Шевченко приходить у наш час і шукає собі роботи, хоче бути корисним. Але байдужість людська страшна за будь-яких часів... Фінальна сцена - розмова Шевченка з Долею...
 


 

Актор театру "ПАМ'ЯТЬ" Іван Ремезовський
 

Мені ще доводиться прочитати вірш "ВІН ЧИТАЄ ШЕВЧЕНКА" - присвяту усім, хто несе в народ Тарасове слово. До речі, народилась вона на адресу народного декламатора Олександра Ліщенка.

Мовчки, бо часу дійсно обмаль, проговорюю інший, досить дивний вірш, який приведу нижче.


ТИ  ЩАСЛИВА  ЛЮДИНА, ТАРАСЕ…

«Ти щаслива людина, Тарасе!!!»
Мо’, за це хтось і цикне на мене,
бо життя Твоє всіяне рясно
лихоліттями, злиднями… Певне,
і не думав ти, рідний, тоді ще,
що колись на великих майданах
будуть дихати волею вірші,
що стікали з душевної рани...
Що читатимуть їх, як молитву:
від катарсису – до самострати…
Що із ними ітимуть у битви,
на багнети, на кулі й гранати…

Хай Тобі закидають ув очі
привселюдно в містечках і селах,
що занадто сумний Ти, Пророче,–
глибина не буває весела!
Скільки треба учитись пірнати,
щоб Твою глибочінь зрозуміти?!
Знай: у Тебе не просто фанати!
Маєш гідні Шевченкові діти.
Син палкий, що Тебе оживляє, –
він нізвідки в сім світі не взявся.
Він народжений Словом безкраїм…
Ти щаслива людина, Тарасе!

 

Поки громада фотографується і ніхто не бачить, встигаю прихилити коліно...
 


 

Потім на нас чекає музей Тараса Шевченка, де крізь наші душі проходить тернистий життєвий шлях Кобзаря.
 

 


Згодом - Музей народно-декоративного мистецтва, де зібрано просто приголомшливі вишивані картини та інші витвори народного мистецтва.
 


 

Опісля насиченої  культурної програми на нас чекало неофіційне поїдання кавуна і невимушене спілкування.

І знов-таки, 3-годинний шлях до святкового Києва.

Щиро дякую організаторам поїздки,
в.о. генерального директора
Шевченківського національного заповідника п. Мар'яну Піняку,
а також - Іванові Косарєкову за чудові фото!

Ще один мальовничий звіт тут:
http://familytimes.com.ua/kultura/v-gostyah-u-tarasa-shevchenka

http://familytimes.com.ua/mystectvo/nacionalna-rada-zhinok-ukrayiny-velykomu-kobzaryu

 Всего комментариев: 0