АНОНСИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ

» НЕПЕРЕМОЖНІ-28 о Дня Гідності та Свободи
» Згадуємо добрим словом Захисників України
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Новгород-Сіверському
» НЕПЕРЕМОЖНІ-26, Межигір’я
» ЗНАЙ НАШИХ: Українська докласична поезія
» "Мовою серця". Розмай вражень
» "Воля громади: Червона доріжка Гідності"
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ-11. День Незалежності
» ПО ЖИВОМУ
» ТЕНДІТНА СИЛА в Музеї Шістдесятництва
» "Тендітна Сила" йде в люди
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва-2107
» "Тарас Шевченко єднає народи". ЕМОЦІЇ
» ПЕРЕМОЖЦІ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" в номінації "ВІДЕОФОРМАТ"
» ПІДСУМКИ ІІ Міжнародного проекту-конкурсу Тарас Шевченко єднає народи. Номінації НАЖИВО та МІЙ ШЕВЧЕНКО
» Вийшла друком моя "ТЕНДІТНА СИЛА"
» Роздуми про українську поезію
» Положення про ІІ Міжнародний проект-конкурс "ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ"
» Українські Передзвони-10
» Поезія як жінка
» Мрії Небесної Сотні. Відзнаки Героїв
» Звичайна, здавалося б, зустріч...
» ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ДРУЗІВ - близьких і далеких, майбутніх і колишніх
» Презентація альбому "СОНЯХИ" В’ячеслава Купрієнка
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 9
» Мої Карпати
» НЕПЕРЕМОЖНІ у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1
» Час Візбора - 2016
» Презентація збірки авторів Донбасу та Криму "АТО...Мы, Судьбы..."
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 8





© Тетяна Яровицина, 2011



 » ЧАЕС: Період напіврозпаду
 

НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

30 РОКІВ
ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ ТРАГЕДІЇ


                              НОВИНИ * АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ

 

...Невблаганно наблизилася 30-та річниця Чорнобильської трагедії... Невже тридцята??? А я й досі розгубленою дівчинкою стою на травневому пероні і намагаюся осягнути дивне явище евакуації дітлахів через 3 тижні після усього, що сталося... У якій країні таке можливо?

Щось говорити важко. А мовчати не можна. Мабуть, звернуся до віршів і світлин...

 

*   *   *

Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов"їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
І прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ганки.
Жив-був народ над Прип"яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

© Ліна Костенко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СУМИРНИЙ АТОМ

А хто відповідатиме за те?
Маленькі діти??? –
більшої покари
диявол не утяв би…
Перегаром
пихатої радянської доби,
що нібито скорила «мирний атом»,
дихнув Чорнобиль знагла...
Та раби
позбавлені
простого права – знати,
передбачати і не зволікати
із порятунком жовтодзьобів… нас!
…Ще хтозна-як
озвуться «мирні» гени,
а казна-хто
байдужість безіменну
увічнює, –
мовляв, такий був час...
Кого тоді ми тільки не ховали!...
Відголосилось. Втихло.
Загуло…
Та чи врятують нас меморіали
від звички виправдовувати зло?

© Тетяна Яровицина

 

 

 

 

 

 

 

 

***
Две весны. Между ними - три
сумасшедших десятилетья:
"руССкая" - и Восток горит,
а "чернобыльская" - Полесье.

Кто назначил такую дань?
Вновь бессильно немеют руки...
Выбирает момент беда
и приходит. Всегда без стука.

Степь весной - песнь в размахе крыл,
там хлеба под небесной синью,
воздух сладкий, седой ковыль
зарастают теперь полынью.

А в Полесье трава, как шёлк,
и деревья - живое море.
...Горе с неба огнём сошло,
разразилось весною горе.

Оживляет чудовищ ум,
жернова протирают судьбы.
Ошибаются "наверху",
а дома покидают - люди.

Что-то в мире пошло не так.
Где искать теперь виноватых?
Человек человеку враг,
иль взбесившийся "мирный" атом?

Словно согнанные стада,
ни вины, ни надежд не зная,
покидаем мы города,
в землю новую прорастаем.

А весной оживает ад.
Больно колют осколки судеб.
Мы глядим... всё глядим назад:
"Здравствуй, город.
Скучаем.
Любим".

© Марина Курапцева

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

» СКАЖИТЕ!..

Годовщине аварии на ЧАЭС

Скажите-ка МНЕ, где БЫЛИ вы, –
умельцы глаза замыливать,
когда наш «Чернобыль» строили?..
Ах да!.. Вы над сметой спорили,
спешили да экономили...
«Догоним ли? Перегоним ли?!»
Тщеславными были, умными!..
...Рвануло. И в небо – дюнами…
Эпоха была в опасности...
Но вы... не желали гласности!!!
А люди с сердцами голыми
немедля бросались в полымя,
спасая меня, страну мою,
о страшных лучах не думая...

Скажите-ка ИМ, где ВЫ были, –
всем тем, что из жизни выбыли?!..
То были не люди – золото!..
Надёжны, умелы, молоды...
Их ждали, любили, верили...
Пока вы убытки мерили,
пока вы глазёнки прятали,
герои беду проклятую
в аду своём непосредственном
тушили... Дарили детство нам!
Пока вы, прозаседатели,
бесценное время тратили,
безумцы на гибель щедрую
спешили. Сгорали, веруя...

Жестокая вещь – политика.
ГДЕ были все ВЫ, скажите-ка,
уклончиво и обманчиво
привыкшие суть замалчивать?!..
Грозил ореол потерями...
Но люди глазам не верили,
а верили человечности...
Тогда, в двух шагах от вечности,
беспечность гуляла свадьбы и
маёвки... Ох, Припять!!! Знать бы ей!..
...Скажите, что в год тот выжженный
жених и невеста – выжили,
а не полегли, бескровные...
что дети у них – здоровые!!!

– Э-э-эй?!..........................................

Спутник стоит безжизненно,
минувшее укоризненно
буравит пустыми окнами…
И стыдно, и зло, и горько нам…
Болеем полураспадами…
В домах над дверьми парадными
кричат нам таблички встречные,
что были должны беречь мы их...
Игрушки детьми разбросаны…
Портреты горят вопросами…
...А Припять всё стерпит! Стойкая…
Стоять беспризорно сколько ей?!..
Когда дожидаться жителей?
Эй, там, наверху!!! СКАЖИТЕ ЕЙ!..

© Татьяна Яровицына

 

 


 

 

 

 

ЧЕРНОБЫЛЬСКИЕ ОПЫТЫ

Они сидят в кружок, как пред огнём святым...
Б. Окуджава

Здесь к пустому жилью не идут одичалые псы.
И натруженный воздух пластом притворяется плотным.
И не выпьешь воды, и на землю не ступишь босым,
И цветущие яблони стали навек черноплодны.
Нет, не возле костра, вкруг пожара мы молча сидим.
Наше бедное племя пришло из древлянского леса.
Мы затронули зверя. И каждый за это судим
По высоким статьям потерявшего разум прогресса.
Тот ли план исполняем, в котором указано срок:
Запустить, раскрутить, исподволь привести к катастрофе?
Но ведь жил же Ван-Гог! — обезумел, оглох, изнемог,
А его едоки всё едят свой угрюмьтй картофель...
Им бы, сирым, трапезовать сотню и тысячу лет.
Им бы вечно присаливать эту крахмальную мякоть.
Но гноится вода. И пылает чернобыльский свет.
И в грудях матерей — злое млеко из дикого мака.
Расточают отцы вместе с семенем свой дефицит.
И тщедушная плоть, что взошла на бессильной опаре,
Побратимы могил — как хвощи — запеклись в антрацит
И украсят впоследствии чей-нибудь адский гербарий.
Это есть катастрофа, а значит — скончание лет.
Что же возле огня мы разводим пугливые пренья?
Нарывает вода. И пылает чернобыльский свет.
И равны меж собой зловещанья и благодаренья.

Катерина Квитницкая

 

 

 

 

P.S. Щиро дякую за фото В’ячеславові Купрієнку, який разом із Всеукраїнською громадською організацією "Асоціація "Афганці Чорнобиля" вже понад 10 років щороку відвідує Чорнобиль та дає/влаштовує концерт-реквієм для працівників ЧАЕС у ніч з 25 на 26 квітня.
 


В 00:24 традиційно лунає сирена пожежних машин на знак скорботи і пам’яті про ту чорну біду...
 

 

А нещодавно дізналася, що наші відомі виконавці авторської пісні, а раніше запальні і гарячі молоді вчені Ігор Жук, Володимир Харченко і Володимир Семенов з травня 1986 по травень 1987 року дали понад 20 концерів для ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
 

Хтозна, може, однієї пам’ятної квітневої ночі їхні творчі зусилля об’єднаються...

 

 Всего комментариев: 0