АНОНСИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ

» Презентація збірки авторів Донбасу та Криму "АТО...Мы, Судьбы..."
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 8
» НЕПЕРЕМОЖНІ. День Києва 2016
» Урочисте закриття МІЖНАРОДНОГО ПРОЕКТУ-КОНКУРСУ
» ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ. Підсумки проекту-конкурсу
» Село Майбутнього
» 36,6 - Творчий вечір здорового самопочуття
» ЧАЕС: Період напіврозпаду
» БЛОКПОСТ МИЛОСЕРДЯ
» ТВОЄ, РІДНЕ...
» НЕПЕРЕМОЖНІ в Бібліотеці №135
» Поезія - це завжди неповторність
» Поезія бісеру
» Ліричний НЕПЕРЕМОЖНИЙ дарунок жінкам
» Міжнародний проект "Тарас Шевченко єднає народи"
» Афганістан-Україна. Історичні паралелі
» Тетянин день-2015
» УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ - 7
» Натхнення творити мир
» Вечір пам’яті поета Сергія Терсімонова
» НЕПЕРЕМОЖНЕ щеплення баскетбольній команді
» НАШ АЛЬОША. Або зустріч побратимів
» Чесна проза про День Народження
» НЕПЕРЕМОЖНІ в Бібліотеці на Кавказькій
» "Молоді серця" вшановують захисників
» День Захисника України
» НЕПЕРЕМОЖНІ - 15
» Замки из песка
» Наш дебют у театрі ім. Івана Франка
» На Чернечій Горі





© Татьяна Яровицына, 2011



 » БЛАГОДІЙНИЙ ПРОЕКТ "НЕПЕРЕМОЖНІ"
 


АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ * НОВИНИ

23 вересня 2014 року
у конференцзалі Національної парламентської бібліотеки відбувся
благодійний концерт «НЕПЕРЕМОЖНІ»

АВТОРСЬКИЙ САЙТ ТЕТЯНИ ЯРОВИЦИНОЇ * ПРОСПЕКТ ПІДНЕСЕННЯ * НОВИНИ

 


Наш концерт – перший крок до об’єднання щирих людських сердець, які прагнуть допомогти важкопораненим бійцям, що перебувають на лікуванні у Київському центральному військовому шпиталі. Наступні заходи охоплюватимуть різноманітні культурні майданчики столиці. Метою заходів є благодійний збір коштів.
 

Повна зала глядачів – обнадійливе явище на цей час. Люди зібралися зі свідомою метою – ДОПОМОГТИ.
 

 

Героєм цього заходу був 29-річний хлопчина –  житомирянин Олександр Швецов.

«…Медик, який мене рятував, помер наступного дня… я отямився в лікарні в Харкові. Люди під вікнами кричали «спасибі!». Було дуже приємно… пам'ятаю, мати зайшла в палату. Ми з нею поплакали і вирішили, що це переживемо… потім мене перевезли в київ... Згадую товаришів по службі... Я не шкодую, що пройшов цю службу з цими пацанами. З ними я б ще раз пережив все це…»


Ось інтерв'ю з нашим героєм:
https://www.youtube.com/watch?v=OPiLh3H4YZw
І ще про Сашу: http://ukr.media/209445/


Маю щастя знати Сашка особисто. Це дуже-дуже світла людина.



Цікаво, що заочно познайомила мене з Сашею моя знайома Леся Тишковька з Франції, яка приїхала відвідати батьківщину. Вона й дала мені телефон хлопця. Ця зустріч змінила мене. Простягнута звіддаля рука назустріч глибоко вразила мене.

 

РУКА

У мене в конвертику – гроші.
В мобільному – номер Сашка.
Казали: такий він хороший…
Рука

затерпла, мов здибала пута…
…Почую – і що я скажу?
(І справді, що скажеш йому ти?)
Межу

здолати ЯК, просто не знаю...
Горю від  жалю і вини…
Та воля моя промовляє:
«Дзвони».

Зі слухавки лине бадьоро:
«Пройдіть-но туди і туди».
Сахаюся внутрішнім зором
Біди.

…Візочок. Якихось  два метри.
І – рів. Глибиною в життя…
«А жалощі мусять померти.
Затям.» –

осмикує внутрішній голос.
…Привітна, струнка і легка,
Іду. А у серці так голо…
Рука –

назустріч – розкраює прірву
і просто рятує мене!!!
Відроджує втрачену віру
в земне…

…Це ВІН, що пройшов крізь наругу,
здолавши всі прірви земні –
тепер подаэ свою руку
МЕНІ!

На іншому боці вже стóю.
Незламні є чоловіки!
…І як не припасти до тої
РУКИ???

 

Та й установка на майбутнє: "Все буде класно. Обіцяю!"  викликає глибоку повагу. (Він мені обіцяє!!! Розумієте??? Хлопець, перерісши свою біду, переріс всіх нас.) Мало хто на таке здатен.

А ще Саша каже: «…Війна змінила мене повністю. Я став людянішим. Хочеться комусь допомагати. Раніше цього не було. А ще я дуже вдячний людям, особливо киянам.»

А взагалі-то до Саші просто так не підступишся - коло нього завжди багато охочих поспілкуватися! А як і вдавалося на ходу перестрітися, то Саша завжди зустрічав посмішкою і жартами. Хай так буде і надалі, в мирному житті. Я чомусь дуже впевнена у ньому. До таких, як він, люди тягнуться!

Отже, після вступного слова завідувача відділу соціокультурної діяльності Бібліотеки Погонець Олени Дмитрівни, яка особисто і дуже глибоко пройнялася ідеєю заходу та долею Сашка особисто, та провела разом зі співробітниками величезну підготовчу роботу, наш концерт розпочався.

На початку заходу пролунав Гімн України у виконанні Юлії Вітранюк з Дитячого фольклорного ансамблю "Яворина".

Потім було показано слайд-фільм про найяскравіші моменти новітньої історії, починаючи від Революції Гідності, та фото-відеоматеріали про Олександра Швецова.

Я захоплено розповідала про хлопця, люди дивилися, слухали, і вірили. У наш час особливо важливо знати в обличчя людину, якій допомагаєш, та довіряти людям, за допомогою яких ти робиш гідну справу. А оскільки ім'я нашого ватажка В'ячеслава Купрієнка на багатьох людей діє магічно, то скринька для благодійних внесків була заповнена вже на початку заходу.

Потім були вірші - крайні мої вірші, які я називаю лірикою болю і надії. Читали ми їх разом з донькою: найболючіші - я сама, найсвітліші - вона, найобнадійливіші - у ролях.
 


Реакція глядачів не забарилася: сльози бриніли в очах... Нам усім - від малого до великого - конче треба пройти крізь подібне очищення,  по принципу медицини: спочатку боляче, потім - краще...



Наш захід об'єднав декілька поколінь. І ми щиро пишаємося нашою талановитою молоддю!
 


Тож я, затамувавши подих, передала естафету нашим юним учасникам.

Залунав чистий голос Юлії Вітранюк -


і вся сила і мудрість народних пісень була спрямована на освітлення і зцілення душ.

Потім вийшов на сцену 14-річний геній, яким ми пишаємося, - поет з м.Вишгород Владислав Лоза. Дитина приїхала хвора, з температурою і по-чоловічому здивувала жіноцтво, яке було присутнє на заході.
 

Кульмінацією заходу став виступ знаного виконавця, лауреата міжнародних конкурсів, учасника бойових дій у Афганістані В’ячеслава Купрієнка, прониклива авторська пісня якого мало кого залишає байдужим. Його кліпи про війну у Афганістані "Эх, пацаны..." та "Февральская звезда", нажаль, є дуже актуальними сьогодні. Тож ми мали можливість зануритися з головою у атмосферу війни...
 


А потім маестро витягнув нас за вуха і занурив у ліричний затишок улюбленого міста Києва. Знову ж таки - його пісня "Рисую Киев акварелью" - це дещо!.. Виступ завершувала його легка та завзята "Первоклашка".


Опісля виступу В'ячеслава Миколайовича для нас знову лунали народні пісні, на цей раз - у приголомшливому виконанні дуету Юлії Вітранюк і Ольги Зікунової.
 


Це й справді божественно!!! Ці дівчата - справжні відчайдухи. Неодноразово ходили з ними по палатах шпиталю, де красуні лікували вояків своїми янгольськими голосами... Приходьте на наші заходи хоча б тільки заради наших дівчат. ТАКОГО ви ніде більш не почуєте!!!
 


На завершення були щирі оплески, квіти і теплі слова подяки від співробітників бібліотеки та захоплення учасниками.
 

Заступник генерального директора НПБУ Галина Кириченко
 

На квіти ми аж ніяк не розраховували в такий час, тож були справді розчулені...


Наприкінці заходу ми підрахували зібрані гроші та озвучили суму в 9150 грн., яка має бути перерахована Олександру Швецову. /Сьогодні гроші (трохи більшу суму) перерахували. Отримання Саша підтвердив телефоном. Передає всім величезне спасибі!/

Після цього гості мали можливість придбати книги і диски учасників, отримати бажаний автограф та підписати люб'язно надані "Фотофабрикою" листівки для поранених воїнів, які перебувають на лікуванні у Київському центральному військовому клінічному шпиталі.


Вдячні дружні обійми -  Анні Семеновій та Івану Пуніну за листівки, фото- та відеозйомку!

Низький уклін всім, хто виявив добру волю і сердечність!

Щира подяка колективу Національної парламентської бібліотеки за можливість проведення благодійного заходу і за всебічну підтримку!!! Тепер нас чекають у багатьох великих бібліотеках міста.
 

Сашко, рідний, тримайся! Ми поруч! Ми захопюємося тобою!!!
Просто знай це...


До нових зустрічей і СЛАВА УКРАЇНІ!!
 

АНОНСИ І ЗВІТИ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СПРАВЖНІМ ТУТ:


А наостанок загадка: Ви маєте певну суму грошей. Як краще вчинити: допомогти одному, чи розділити на десятьох? Відповідь шукайте в Книзі книг.

 

З повагою, співорганізатор заходу Тетяна Яровицина

 

********************************************

 

 

Національна парламентська бібліотека про нас:
http://nplu.org/event.php?id=244

 


Ігор Рубцов    (25.09.2014 17:05)
На роботі подивився без звуку. Дивлячись на доню, бачу маленьку Таню. Що то буде за талант?
Ответ:
Без звуку це цікаво.)) Побачимо, друже...

 Всего комментариев: 1