» Побачення наосліп
   - Не прожигая. Превозмогая!

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • СПIВЗВУЧНIСТЬ
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » ЗНЕДОЛЕНА ПІСНЯ

 

О, як пісня лагідно звучить –
добре диво юності моєї!..
…Підспівати серденьком, а чи
швидше розлучитися із нею?..
То – якийсь дурний нестерпний сон,
що здається вигадкою, грою:
пісню цю співають в унісон
ті, що проти нас здійняли зброю.
…Піснярі народжують пісні,
шахраї – викохують ідеї.
У жаскому, збоченому сні
є пітьма розрізнених людей, і…
є війна, жорстокість, смерть і страх.
Чом, скажи-но, потойбічний друже,
бур’яном на добрих цих піснях
виросло насильство осоружне?

Серце стогне: українці ми.
Та кричить відтята половина,
що… через війну поміж людьми
пісня помирати не повинна,
що вона біду перепливе,
переплаче відчай і облуду,
роз’ятривши в душах все живе,
світ за вуха витягне із бруду!
…Знаєте… Так боляче... До сліз.
А тому я вас благаю слізно,
хто до розуміння не доріс:
ПОСПІШАЙТЕ, ДОКИ ЩЕ НЕ ПІЗНО!
Чи не досить збочених новин?
Не віддаймо сЕрця на поталу,
поки нам останню з половин
збурене століття не відтяло.

© Тетяна Яровицина

 


Нравится

 Всего комментариев: 0