» Побачення наосліп
   - Письмо отцу

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • СПIВЗВУЧНIСТЬ
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Він читає Шевченка...


Він читає Шевченка – студентам. Захоплено. Щиро.
Попри тиху зневіру доби і сучасний цинізм…
Він читає Шевченка. І світять в нім спрага і віра.
Хоч, здавалось, рокИ… І Шевченко уже – атавізм…

Він читає Шевченка. Бо генії – завжди на часі.
Бо вони обганяють своїми пророцтвами час.
Бо ціну вони знають маленькому зернятку щастя й
величезній біді, що чатує на кожного з нас.
 
Він читає Шевченка. Напам’ять. І пам’ять народу,
що набачився горя за свій наполоханий вік,
закликає нас бачити далі від свого городу,
і шукати пророків, допоки пророки живі.

Він читає Шевченка… Дай боже усім так читати!
І в серцях пророста чистокровна і праведна мить,
І… болять нам у грудях країна, і батько, і мати,
а не тільки юначе квапливе кохання болить...

Він читає Шевченка. І – скніють модерні стандарти.
Постає перед нами міцним, молодим, осяйним…
Він читатиме доти, як голосу стане читати.
Він залюблений в слово. А слово пишається ним.

© Тетяна Яровицина

 


Нравится

 Всего комментариев: 0