» Побачення наосліп
   - ЛАГІДНИЙ ВІРШИК

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • СПIВЗВУЧНIСТЬ
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Сонечко (українською)


Над світом сонечко зійшло
в передосінню днину
і гостем бажаним прийшло
до друзів на гостину.

Проміння щедрого тепло
всім віддало і спóвна,
щоб все у зустрічі було
важливим і змістовним.

Духовність, віра і добро,
і гідність, і покора –
усе в тім сонечку було...
Шкода, що зникло скоро!

...Хмарки, неначе мурашва,
на неба сивих скронях.
Стуля зажурена душа
пелюстки, наче сонях.

І серце, зболене, щемить.
Зітхаю сумовито:
коли ж побачу хоч на мить
цю посмішку відкриту?

Але нема її й нема:
вона десь іншим світить!
...Довкруж – то осінь чи зима? –
та певно, що не літо.

...Як зустрічей жаданих час
стікає швидкоплинно!
Та, вірю, думає про нас
ця Сонячна Людина.

© Татьяна Яровицына



Источник изображения здесь:
http://www.look.com.ua/large/201108/13752.jpg


Нравится

 Всего комментариев: 0