» Побачення наосліп
   - Настоящий друг

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • СПIВЗВУЧНIСТЬ
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » ЩО ТИ РОБИШ ЗІ МНОЮ, ОСЕНЕ?!

 

Що ти робиш зі мною, осене?!
Я ще мрію: простоволосою,
в літній сукні, ногами босими
йти по рідній святій землі,
милуватися в лузі квітами,
що дарує так щедро літо нам...
...Та – очима вже сумовитими
в небо дивляться журавлі.

Нещодавно мені наснилося,
що ти, осене, забарилася.
...Та – на ранок дерева вкрилися
ніжним золотом сивини.

Я люблю тебе, осінь, різною:
безтурботною, злою, слізною...
...Та найбільше люблю я – пізньою,
і не бачу у тім вини!

Ти виблискуєш днями гожими,
на замріяну казку схожими –
осягнути ніяк не можу я
велич лагідну і німу...

Серце повниться хвилюваннями
від приходу такого раннього.
...Знай же, осене: до останнього
сукні літньої не зніму!

© Татьяна Яровицына

 

Источник изображения здесь: http://naderibasovskoy.com/upload/forum/84d9d2cfe18dc143ad242428231f36e9.jpg


Нравится


Ігор Рубцов    (09.10.2011 08:31)
Я відразу перейшов, як кажуть, до найкращого, співзвучного моїм настроям. За вікном якраз щедра осінь і квіти. Ти просто зуміла описати цю картину краще, ніж я її прокоментував у душі.
Ответ:
Ігоре! Такі коментарі гріють... Дякую тобі за все!

 Всего комментариев: 1