» Побачення наосліп
   - У надежды женское лицо

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • СПIВЗВУЧНIСТЬ
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Найкращим...

 

В найтихіші хвилини
найкращі із нами говорять –
щоб тоді, в найстрашніші,
мовчав невгамований страх…
Ви не просто – пішли.
Ми не просто – здригнулись від горя…
Пацани, Ви із нами –
У поглядах, діях, думках!…

З нами опліч всi Ви! –
кого вже не торкнутись рукою…
кого втратили ми
в цiй священнiй жахливiй борнi…
Ви, що долею змушенi
бýли узятись за зброю…
Ви, хто їх рятував…
Ви, хто смертi їх не перенiс…

Ви – не жертви війни.
Ні. Для нас, для живих, Ви – герої!
І, як будем живі,
не забудемо Вас аніде.
Ви ж бо в пекло ішли
із чітким усвідомленням долі,
а ввійшли – у історію
й ритміку наших сердець…

Не потиснеш руки…
Не утішиш згорьовану матір…
А діткам не повернеш
найкращих у світі батьків…
Але б’ються серця,
що не звикли найкращих втрачати!
Ваші гени вкарбовано в наші
на віки віків.

 


Нравится

 Всего комментариев: 0