» Побачення наосліп
   - Сонечко (українською)

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • СПIВЗВУЧНIСТЬ
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » КОРЕНІ




Я – звичайне струнке дерево,
що зросло на землі батьківській,
над Дніпровим крутим берегом,
під зухвалим вітрів натиском.

Маю друзів – дерев-братчиків,
та нема поміж них злагоди.
Виглядають талан (ач які!)
той – зі сходу, а той – з заходу…

Щось доводять одне одному.
До «дебатів» своїх втягують,
а чи є у них сенс? Жодного.
То ж без мене, гаразд?! Дякую.

Будуть сотні питань спірними,
а обставин лоби – дужими,
ми ж потрібні землі вірними,
ми потрібні землі мужніми!

Як терпіти ганьбу братську, то
краще бути ущент зламаним!
Є на сході рідня – батькова.
І на заході є – мамина…

Та не треба мені клястися,
в тім, що стовбури вкрай зморені!
Не гризіться хоча б! Згляньтеся!
…Невимовно болять корені.

© Тетяна Яровицина

 

 

Источник изображения здесь:
http://thumbs.dreamstime.com/thumblarge_590/1300053089059ffF.jpg

 

 


Нравится

 Всего комментариев: 0