» Побачення наосліп
   - Поэты. Грустные мысли с элементами оптимизма

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • СПIВЗВУЧНIСТЬ
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » ДВОМОВНІСТЬ



 

В кафе за столиком  сидят влюблённые.
А ми милуємось – весна і я.
Колечки – новые.  Любовь – бездонная…
Не просто пара. Ні… Вони – сім’я!

Цепляет, трогает их двуязычие.
Казалось: любишь коль – так выбирай!
Та опліч з єдністю  – батьківські звичаї.
Вона – зі Львівщини, а он – с  Днепра.


Медовый месяц их не пахнет сказкою.
Перед очима ще – кривавий бій…
Та лине стишено,
и вторит ласково:
«Моя любимая», «коханий мій».

Вони – ледь вижили. І ось – побралися!
Майдан від вибухів не охолов…

А нам із вéсною до серця вкралася
вот эта свадебка из двух голов!


Немає свідків в них, нема шампанського…
Та справді гірко їм. За наш Майдан.
Солдат пока ещё одетый в штатское…
У них – є молодість. В землі – біда!

Мечтами пылкими, сердцами нежными
вони закохані... І ще сумні.
Горят вопросами. Живут надеждами,
що переможемо. А раптом… Ні!!!


Беда и молодость скрутились нитями,
під спраглим поглядом батьківських хат…
Такие разные, чем будут жить они,
чий шануватимуть патріархат?

Какими думами? какими планами?
якою мовою вона і він –
не важно. Вырастет – и  это главное! –
по-українськи дихатиме син.

© Тетяна Яровицина


Нравится


Ганна Коназюк    (20.05.2014 10:14)
Просто чудово!!! До мурах...
Ответ:
Дякую, Аньцю!


Олег Бондарь    (08.05.2014 10:19)
Браво!
Ответ:
Спасибо огромное!

 Всего комментариев: 2