» Побачення наосліп
   - ...Живі і здорові

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • СПIВЗВУЧНIСТЬ
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » БАЛАДА ПРО БІЛЬ І МІЛЬ


 

В ірреальному світі
омани, дурні і полуди
ще не знищено Велетнів Духу,
самотніх, як біль.
Є у нашій країні
святі за обов’язком люди
(особлива порода,
від неї повік не убуде!),
і либонь проти них
чи не кожен –
безсовісна  м і л ь.

Волонтерам байдуже
про настрій, здоров’я, утому.
Ці святі просто м у с я т ь
робити, про що поклялись.
Не чекати нічого.
Творити державу. Й по всьому…
В неослабних лещатах
свого польового синдрому,
між війною і миром,
між диким і справжнім – увись!
Їхня віра – безкрая,
надійне плече – нескориме.
Їхні очі – добро,
дух братерства, незламності суть
(в них дивитись так важко,
мов ТИ лихоліттю причина!..).
Я… гидую людьми
зі смертельно пустими очима,
бо ті Велетні-Очі
віддавна у серці несу!

Хоч мовчи, хоч кричи –
є глибинні, невдавані речі.
Пребагато вже мовлено,
читано, чуто… Азарт
демонструють і нині
жаданої Волі предтечі,
та не скрізь інтонація –
стогін людино-лелечий
(в час, колú міль святкує
свій перший липкий моліард).

В ірреальному світі,
де часом добро незбагненне,
де зійшлися у душах
найвищі пориви і лінь,
величезна, мов брила,
       Л Ю Д И Н А
стоїть проти мене,
і розбурхує гени
у сивих від розбрату венах,
і натомлено дихає
Болем Своєї Землі.

© Тетяна Яровицина


Нравится

 Всего комментариев: 0