» Побачення наосліп
   - Я горнусь до твоєї руки (українською)

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • СПIВЗВУЧНIСТЬ
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » А в Києві осінь... (українською)

А в Києві осінь... у розпалі буйного червня!
(Той красень втомивсь від своїх надзвичайних звитяг.)
Геть вижовкли трави у сонячній творчій майстерні.
От-от і повіриться: щастя години - химерні,
бо й листя новітнє за вітром тікає з життя...

В думках не збігається червень із цим падолистом,
такий жалюгідний в одежі з чужого плеча!
...А ми із донькою  - на зустріч з обпеченим містом,
не надто щасливим, не надто дзвінким та барвистим...
(Доросла й маленька... Для когось - дівча і дівча.)

Мій Київ у згадках дитинства - довіку зелений,
живе повнокрово... Ану-мо, до нього мерщій!
(Вiд жовтого суму там схованок сила-силенна!)
...Малій ще зарано про це, бо воно незбагненне...
Мені - може, й час... та "хронічна" весна у душі! 

© Тетяна Яровицина

 


Нравится


Ігор Рубцов    (29.06.2013 23:41)
Живу тут, а серце моє там, у твоєму Києві. Що поробиш? Прекрасно, аж до болю. Дивне поєднання почуттів при згадці про місто, яке не моє і моє водночас. Я ані тут не свій, бо не відчуваю до Донецька синівської любові, ані там не визнаний за свого, бо, все ж таки, таврований реєстраційною відміткою і фактом багаторічного проживання. Але, траплялися у житті казкові переміни. Може ще раз..
Ответ:
Ну... у мене так само: я не сільська і не столична. В 13 років працювала на фермі. З того часу тягне до села... Але жити б там не змогла, мабуть...

 Всего комментариев: 1