» Побачення наосліп
   - Морда або Курортний роман

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • ПРО ЖИТТЯ З УСМIШКОЮ
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Человек-талантливые уши


Притчу про талантливые уши
не слыхал?.. А, ладно, расскажу…

Человек рождён любить и… слушать.
Всё – не стóит (ясно и ежу).
«Зоркий» глаз и руки «золотые»
обо Всё не станут Ся марать.
(Впрочем, и монголы при Батые
лучшее умели отбирать.)

Ёж с ним, Всем…
                 Теперь давай – о лучшем!
Вот скажи мне, друже, без затей,
почему талантливые уши
выдают недюжинных людей?

Пусть меня считают староверцем,
только уши те, скорей всего,
не из головы растут – из сердца,
словно продолжение его!..
Потомý вот так сердечно чутки
и метафорично велики
островки спасенья среди жуткой,
пошлой, оглушительной реки…

Я стою, не в силах насмотреться –
после сотни малодушных рож –
на тебя, мой друг Большое Сердце...
Да! С Ушами!!!
                ...Ну чего ты ржёшь???

© Татьяна Яровицына



Нравится


Ігор Рубцов    (30.10.2013 13:12)
Вранці чую, як хихоче моя доня. А я на моніторі залишив відкрите вікно з твоїми "вухами" і вона перечитує, як я зрозумів, уже вдруге - подобається. Я тут подумав, чи не краще останній рядок отак:
"Да! С Ушами!!!
...Ну чего ты ржёшь???"

Розумієш, як зміюється настрій? З'являється твоє безапеляційне ствердження: саме так, з вухами. Я перечитую вже вкотре і щоразу мені у мозку вважаються саме такі акценти.
Ответ:
СЛУХАЮсь )))

Мрію познайомитися з твоєю дівчинкою


Ігор Рубцов    (27.10.2013 19:50)
А чому я читаю це вперше? Я ти поясниш? Шедевр! Ну гаразд, мені дружина розповідала про двоюрідного брата - Колю у Карпатах, як у дитинстві у нього стирчали вуха, наче у слона. А він дуже мед любив. І у діда на пасіці того меда було, як у Бразилії Педров. Коли Коля зробив черговий підхід, змащуючи медом шмат хліба, хтось із дорослих серйозно сказав: "Твої вуха від меду виростуть ще більше". А там і так було за що вхопитись. Подумав Микольця, посумував трошки: "А, нехай ростуть!". З тим і затріскав ще доста меду. Хлопець вже став чоловіком. Вуха якось прилягли до голови, але історію цю часто згадують.
Ответ:
Ой і розвеселив же ти мене такою щирою згадкою! ))
А з поясненнями, друже, в мене завжди була проблема... ((

 Всего комментариев: 2