» Побачення наосліп
   - Версія (українською)

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • ПОКИ Е РАЙДУГА
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » ВІД ЗВОРОТНОГО

Давайте іти
від зворотного, друзі мої,
допоки напевно
не стали в житті ворогами.
Попросимо ворона,
щоби, смакуючи, з’їв
усі наші мрії –
і жодної з них не проґавив!
Продовжуймо ревно
тулити вождів до ікон,
аби відхреститись
від Світла і Совісті також!..
«Зливати» своїх.
І вивозити геть за кордон
все, що продається:
сумління, вугілля і танки.

Давайте зречемося
дому, провулку, села!
І поля. І річки.
І краю. І пісні. І мови.
Щоб діти вражались:
яка ж то країна була
в недоумків тих,
що з’явилися в ній випадково!

Давайте не бачити
серцем жахіття війни,
яка, з одиниць
починаючись, губить мільйони!..
І, не почуваючи
згорда своєї вини,
байдуже іти
підривати мости й водогони.

Давайте й надалі
вбивати безвинних дітей
і шкіритись хижо
від суто драконівських звершень!
Свій рід забувати,
топтати нетлінне, святе.
Анумо, мерщій!
Не соромтеся!
Ну ж бо, хто перший?!


Нравится


Ігор Рубцов    (17.12.2014 07:25)
Я от собі думаю, чи не слід обламувати крильця тмм, хто живе за останніми чотирма твоїми рядками? Дізнаюсь від друзів, що у Києві час від часу (між візитами до Греції) з'являється виродок, який активно фінансував і покращував добробут терористів, що пр ибрали до рук Крим і Донбас. Чомусь від війни він не сховався у милій серцю п...расєї. Мабуть, на клітинному рівні відчуває, що там недостатньо звичного комфорту. А для чого ж тоді порвав країну на шматки в витерся об неї? Але про це я вже хотів би поміркувати у вільну хвилину з тими, для кого Україна - перший і останній рубіж.

 Всего комментариев: 1