» Побачення наосліп
   - Не прожигая. Превозмогая!

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • ПОКИ Е РАЙДУГА
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Україна


Україна – це вибір: чи – сином землі, чи – ніким.
Україна – це МИ, а не поділ на Я й Коло-Мене.
Україна – це мур, що стоятиме сотні віків.
Україна – це світ, невідкритий, тому – незбагненний.

Україна – це вчинок. Це – сум відчайдушних вагань:
другу допомогти, а чи досі незнаній людині...
Хто ще не зрозумів?!! Україна – це дар, а не дань!!!
Будьмо віддані їй, "небезпечній" своїй Україні!

Україна – це дух. Це – війною надірвана плоть.
Україна – це кров з найріднішої свіжої рани.
Україна – це біль. Біль, який доведеться збороть.
І ніяких "але ж..."! Бо інакше – країни не стане.

Україна – це дім, до якого не стелено шлях.
Україна – це Крим, і Донбас, і Полісся, й Карпати.
Україна – це мати з обличчям в гірких ручаях.
Це – маленьке дитя на долонях у тата-солдата.

Україна – це безмір юнацьким очам осяйним.
Це – ядучо-тривке відчуття наджорсткої провини,
попіл в грудях батьків... Так вже сталось, нам жити із ним.
Бо без нього – немає ні нас, ані в нас – України.

© Тетяна Яровицина


Нравится


Ігор Рубцов    (19.08.2014 20:49)
Саме тільки слово "Україна"... і вже лагідна хвиля іде тілом.

 Всего комментариев: 1