» Побачення наосліп
   - НЕНЯ

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • ПОКИ Е РАЙДУГА
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » ТЕНДІТНА СИЛА

 

За життя моє, за «третє око»,
що блукає ген за небокраєм,
друже мій, суди мене жорстоко!
Хай твій суд навпіл переламає…

Ти ж бо з тих, що із завзяттям Лiнча
судять Всесвіт зі своєї ніші.
I нехай складуся вдвічі, втричі, –
знай: від того стану лиш сильніша...

Отака я. Всіх перепросила –
й підкорилась внутрішнім законам.
I моє уперте «місце сили» –
в колі світла перед мікрофоном.

Мабуть, винна я, душа бездомна,
що у тіла є родина й вірші...
Рід – святе. Та… здавна всім відомо,
що святі страждають якнайбільше.

А дочка (в ній та ж пречиста сила!)
зазирає всесвітом в обличчя:
«Мамо, ти така у нас красива,
що не видно, ЯК тобі болить щось!..»

Затамую погляд, крок i подих:
то болить мені за Україну...
I найбільший мій тендітний подвиг –
приховати розпач від дитини.

Все одно: що – прірва, що – розлука.
Вдячно зичу світла у віконці
i... не знати, що воно за мука –
у собі виношувати сонце.

© Тетяна Яровицина


Нравится

 Всего комментариев: 0