» Побачення наосліп
   - В ТОПОЛІ ВЧИТИМУСЬ

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • ПОКИ Е РАЙДУГА
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Сліпі істини


Ой, підводить мене моя зачіска!
Лихо: три волосини – сторчма…
Я висмикую цей "пацанячий" скарб
не вагаючись!.. Був – і нема...

Роздивляюсь... Одна – золота. (Авжеж!)
Друга – чорна. (Оце дивина.)
Ну а третя, мов попіл страшних пожеж, –
безпритульно-безбарвна. (Війна…)

Замість світлих думок – низка прочерків...
Що там є… із невбивчих вістей?
За війни більше родиться хлопчиків,
вишиванок і… літніх людей...

За великих подій стрімко-глибоко
розумієш мізерність свою...
Ким судилося – світочем? виродком? –
бути в ріднім до болю краю???

Хтось-таки ж – від лукавства великого –
і рудих, і чорнявих братів
із народу отак нависмикував,
і зробив з ними, що захотів...

Ще – боротись. Блукати – тернистими.
Але виведуть все ж до основ
дві сліпі (й некеровані) істини:
гнів народний й народна любов!


Нравится

 Всего комментариев: 0