» Побачення наосліп
   - ДВОМОВНІСТЬ

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • ПОКИ Е РАЙДУГА
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Он...




Он - гремучая смесь прозорливости, слова и духа.
Он - вселенский изгой. Вездесущий ребёнок Земли.
Он - томление. Свет. Искупленье. Разлука. Раз-р-у-х-а. 
Он - частица сомненья в любом утверждении - "ли?".
Он - слепая любовь, за которую нужно бороться.
Он - клинок. Он же - сердце, которое жаждет клинка!
Он - молитва в ночи. Он - бессмертье на пике эмоций.
Он - неверье и боль. Он - протест и глухая тоска.
Он - послушный ковыль на бесхозном небесном просторе.
Он - земной ржавый гвоздь, неподкупный в своей правоте. 
Он смешной человек!.. Задыхаясь от счастья и горя,
бедолага не может смириться ни с этим, ни с тем...
Он - поэт.

© Татьяна Яровицына


Нравится


Сашко    (04.02.2014 11:56)
Погляд іззовні. Він відкриває твоїм героям очі на вміст своєї черепної коробки. Цікаво бачити своє відображення у дзеркалі твого пильного погляду. Тобі мають бути вдячними усі, хто впізнає себе у цьому чудовому віршику. Він чудовий, як ти сама.
Ответ:
Ти ба, не обізнався.)) Привіт, поете! Дякую, проте... Всі "чудові віршики" чомусь народжуються лише за умови роз*ятреного стану душі... Саме про це і йшлося.

 Всего комментариев: 1