» Побачення наосліп
   - До-верие

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • ПОКИ Е РАЙДУГА
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » НЕНЯ

НЕНЯ

Хтось жив – про гідність
               ні сном ні духом
                               (приспав нечистий).
Хтось – ніс розруху
               і мор, і голод
                               у рідне місто...
Хтось їв пігулки
               міцні від серця
                                (бо, стерво, тисне)…
Хтось – грав на тому,
               що нині зветься
                               «патріотизмом»
і розбрат сіяв
                (так героїчно!)
                               у соцмережах...
А дехто – вірний,
               але не вічний –
                               жив, як належить.
І дивувався,
               що присудили
                               звання Героя:
 «Я ж просто землю,
               мов неню рідну,
                               закрив собою!
І це природно,
               що присвятив їй
                               останній подих…
Я розумію,
               що був потрібний.
                               У чому «подвиг»???
...Яка матуся
               промовить чесно:
                               «Іди, бо треба!
Зроби, синочку,
               посильний внесок
                               у мирне небо...»?
…Землі по спині
               повзли мурашки...
                               Стоклята зброє!!!
Назвати легко –
               страшенно важко
                               зростить героєм.

 

© Тетяна Яровицина


Нравится

 Всего комментариев: 0