» Побачення наосліп
   - Человек не может один

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • ПОКИ Е РАЙДУГА
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Маки на межі




Щедро на межі розрісся мак,
волелюбно викохав дітей...
Зовні непривабливий, однак...
Дивишся: страшко. А як цвіте!..
І малеча з гонором, ще та!
Вже стирчать чуби зі споришу.
А над ними – гордо розквіта
батьківський тендітний парашут,
непідвладний вітру мандрівник...
Я над ним – мов курка над яйцем:
знову ігнорує мій квітник
волохате "явище" оце!!!

Спробуй-но з межі пересади
маки – i уже не зацвітуть.
Я напевно знаю по собі:
той конає, хто втрачає суть!
Десять літ, неначе окупант,
"заганяла" я до клумби їх.
Та намарно. Квітне мій десант
знову на межі, мов оберіг!
...Увібравши долю нелегку,
вперто пнуться маки на межу.
Дехто розкошує в квітнику,
а вони – кордони стережуть!

© Тетяна Яровицина


Нравится

 Всего комментариев: 0