» Побачення наосліп
   - Гражданскую!

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • ПОКИ Е РАЙДУГА
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Дача


Что с города взять? 
Там лишь стены... И стены, и стены...
Коробки три нá три... 
Тоска... Безнебесье... А тут -
просторы такие,
что кажутся сущей Вселенной!
...Стихи, вон, - и те 
из отцовского сада растут!

Здесь время - свободней...
Здесь в небо уходишь по пятки,
и в землю врастаешь
корнями по кромку мечты...
Душой отдыхая,
здесь любишь-живёшь без оглядки...
Здесь лишнего нет.
Ну, а главное: ты - это ТЫ!

Здесь вещий покой, 
и другого вовеки не надо.
...А пение птиц!.. 
А божественный привкус воды!..
Приéзжая радость - 
большая щемящая радость!
Беда привозная -
то лишь половинка беды...

Беспечно на веточках 
теплятся спелые вишни,
пьянит земляника
до одури, до немоты...
И сердце стучит
благодарно: - О Некто всевышний! 
Хоть мы не знакомы, -
спасибо Тебе за труды.

© Татьяна Яровицына


Нравится


Ігор Рубцов    (29.06.2013 23:23)
Звідки у міської дівчини такий потяг до землі? Та ні, я й сам не проти у гамаку, чи там на дереві. Давно чкурнув бі з міста. Та як подумаю: чи зможу? Відчуваю, що доведеться тікати колись з бетонних коробок. І тут головним фактором якраз буде особисте знайомство з отим, Кого ти називаєш "Некто". Чому б не познайомитись тобі ближче? Для цього посередники не потрібні.
Ответ:
Та якось так... Старіє дитина )))

 Всего комментариев: 1