» Побачення наосліп
   - Не задля слави...

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • ПОКИ Е РАЙДУГА
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » МИ

Які цінності - такі й ми.

 

Зачули запах грошви – поснули.
Життя-ваніль…
І снились нам портмонети куле-
непробивні…

Ховали легко і душі, й очі
у гаманці…
Сказати правду, були – напрочуд
живі мерці!

В жадобі тіла жили, мов свині.
Ні. Зайве «мов»…
Не відчували, в якій країні
ми живемо!

А цінували приватні статки,
сліпе життя...
І, як відверто, то для нащадків
були сміттям.

Ач, у сусіда і хата краща,
й крутіш авто ...
Що більш потреби, то вужчий зашморг.
"Гей ви, ніхто!.." –

намарне Слово нам било в груди.
Гриміли: "Шо?
Якісь проблеми? Та перебудем...
Вмикайте шоу!

Чи… попрацюйте. А ми – багаті...
Нам – світ без меж!
Життя є грою лише насправді –
чия візьме."

Хто більш заробить,  хто більш украде,
наварить більш...
Коли настали часи вмирати –
прозріли лиш.

Заголосили на всю планету...
Чия взяла?..
Ховали душі в бронежилети,
тепер – тіла.

© Тетяна Яровицина


Нравится

 Всего комментариев: 0