» Побачення наосліп
   - Сонечко (українською)

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • ПОКИ Е РАЙДУГА
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Чаепитие




Мне вас не хватило.
Опять не хватило души.
Вопрос "почему"
не вмещается в чайные блюдца
житейских устоев...
Внутри несвобода дрожит.
Схлестнуться глазами -
не значит сердцами схлестнуться!

Ещё есть надежда.
Съедобен напиток любви с
добавками грусти:
о, как же мы все непохожи!
"Здоровые" люди
вздыхают на чайный сервиз,
а я покупаюсь
на роскошь нечаянных ложек...

Зачем-то прописан
душе непостельный режим.
Принять его с честью.
Внести непосильную лепту...
А чтоб
этот вечный вопрос
не испортил вам жизнь -
уйти от ответа.
И долго бродить по проспекту.

© Татьяна Яровицына


Нравится


Ігор Рубцов    (30.07.2013 13:29)
От бачиш, я вже не допер, що означають оті значки: "... ))". Куди мені бігти рятуватись?
Ответ:
Обожнюю твоє почуття гумору! То є смайлики )))


Ігор Рубцов    (30.07.2013 12:17)
Як хороший організатор ти вміло розподіляєш навантаження на мозок і дипломатично уникаєш відповіді, тікаючи на проспект. Треба збільшувати черепну коробку. Якщо твої вірши набиратимуть інтелектуальної ваги такими темпами, я за ними не встигну, але спробую не відставати.
Ответ:
Якби все було так, як ти кажеш, то я була б врівноваженою людиною, якій ці вірші до... ))
Проспект іноді просто рятує...

 Всего комментариев: 2