» Побачення наосліп
   - Молитва

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • ОСТРIВЕЦЬ ДОВIРИ
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Щастя бути



Отже... мінус один.
Знов удаваних друзів поменшало.
I загасло віконечко
в чийсь невдоволений світ...
Стало менше на тінь -
вкладка "Друзі" зітхнула полегшено...
І побільшало місця
і часу в моїй голові.

Бо від "друзів" таких
годі ждати реальної помочі.
Дочекається зради
скоріше вся дружня сім'я.  
...Боже, скільки між нас
потенційних і обраних покручів!
Але є й світочі є.
І на них - вся надія моя.

Так. Ми боремось ще -
із совком, із кривими законами...
Та - не терпимо вже
тих, хто чинить духовний "гоп-стоп".
Ми невтомно готові
з жагою в очах переконувать,
що ми - люди нормальні.
Одне запитання: КОГО?

Україно моя,
та коли ж тебе світ розумітиме?
Я чекатиму див.
Віддаватиму сотні годин...
Доки держить земля,
я тягнутимусь чуйними вітами
до обпечених душ!
Плюс один.
Плюс один.
Плюс один...

© Тетяна Яровицина


Нравится

 Всего комментариев: 0