» Побачення наосліп
   - Зомбёжка

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • ОСТРIВЕЦЬ ДОВIРИ
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Про батьківські помилки (українською)

Грає море зелене. Тихий день догора.
Дорогими для мене стали схили Дніпра...

                               З відомої пісні

Це багатьом властиве дітлахам –
питаннями батькам надокучати...
Ти в мене теж допитлива така:
не до снаги «чомусику» скучати!

...Поволі ми, гуляючи, йдемо
повз тільки-но збудовану «фортецю».
Життя у ній, напевно, як в кіно,
бо вікна там – завбільшки як озерця,

бо синій дах погордо височить,
червона цегла кúдається в око
і над принишклим пагорбом стирчить,
але, на щастя, досить одиноко...

Як розумасі мовчки йти, скажи?
То ж ти взяла – і раптом запитала:
– Коли ж, матусю, й ми тут будем жить?
Та, звісно, я нічого не сказала...

Однак доконче треба це тобі!
Настирності в одній – на піврайону...
Вдивляюся у очі голубі:
– Немає в нас, дитинонько, мільйонів.

– Ну, а коли вже з'являться, коли?
Тоді, коли ми підемо до школи?
...Та гірко і принизливо лягли
на юне серце три склади: «НІ-КÓ-ЛИ!»

Ти не повірила (це, звісно, маячня!)
і тата обхопила за коліна.
Він відповів мудріше, аніж я:
– Обов’язково будемо, дитино!

А трохи згодом – і мені сказав:
Навіщо доні сонце затулила?
Як Бог дитині силу мрії дав,
то нáщо ти обрубуєш їй крила?

Й за себе стало соромно мені.
Я так боюся крильця їй відтяти!
Батьківські хиби, спішні і дурні,
так болісно і довго виправляти...

© Татьяна Яровицына


Источник изображения здесь:
http://img.mirkvartir.ua/26/d3/04-main.jpg


Нравится

 Всего комментариев: 0