» Побачення наосліп
   - Бублик (українською)

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • ОСТРIВЕЦЬ ДОВIРИ
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Плаче Янгол (українською)




                                  
                                     Біль моєї родини
...

Плаче янгол, що... Миколку... охороняв.
Він малого благав той злощасний кавун не їсти!!!
(Аби хтось із дорослих!... В колгоспі удень рідня…)
Вже й з одчáю наблизився на небезпечну відстань,
кричачи!.. Та Миколка – з Васильком вдвох –
не почули... Або – не дослýхались, хто благає.
Накатали гору брил недозрілих – ох! –
із городу удвір... Ще й втішалися: "Помагаєм!"

І – наїлись... Бо... втриматись не змогли.
Бо... то – діти. Маленькі. А це – невмирущий голод.
О тирани радянські, де вú у той час були,
коли тихо конало майбутнє – Василь й Микола?!.
Плаче янгол – безсиле, нещасне мале дитя, –
не зумівши від смерті спасти хлопчака Василька...
(Як просив він!.. Залякував батьком і... небуттям!
Та – старався дарма: проти голоду він безсильний.)

Скніють миті, днини, тижні, роки... віки...
Квилить небо, бо бачить згори нелюдські закони...
Тужать люди: діти, бабці, діди, батьки...
Плачуть янголи – Кольків, Васильків... І ще мільйони.

© Тетяна Яровицина



Нравится


Ігор Рубцов    (21.11.2013 14:07)
Я коротко. Це треба прочитати і буде доречно там, де ти робитимеш це.
Ответ:
Дякую друже. Шліфую ще. Хотіла суворою кількістю складів обійтись, але емоція від того стишується. Тема така - треба, щоб від зубів відскакувало.

 Всего комментариев: 1