» Побачення наосліп
   - Ти чому зажурилася, мамо? (українською)

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • ОСТРIВЕЦЬ ДОВIРИ
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » ЯКОСЬ У АВТОБУСІ



          
              Монолог літньої людини


– Ти «розумний, впевнений, крутий»,
звідусюд стирчать кумедні пірсінги...
З плеєра придуркувата пісенька
нерви обертає на дроти...

Не сідай навпроти, не сідай –
я боюсь не впоратись з огидою!
А батьки – чи є вони? – не відають,
що у тебе, хлопчику, біда?!

(Чи я маю клепок не сповна?)
Поясни старенькому вже дідові,
Що хотів ти доказати світові?
...Отакої – статус!!! Дивина...

По війні підняв я трьох синів –
до роботи бралися ще змалечку.
Ти ж – безглузда, балувана лялечка!
Від сваволі, може, очманів?

А твої натруджені батьки
сором відчувають замість гордості,
бо не маєш розуму та користі
від макітри, серця і руки!

Статус, ач, підкреслити хотів!
Чи мій син колись такеє б вигадав –
невимовно диким власним виглядом
кепкувати з кревних почуттів?!..

Лялечко, хороша, озирнись –
бач, як люди корчаться за спиною!
...Повиймати б все це силоміць,
і назвати – пошепки – людиною.


********************************************************************

P.S. Автор будет искренне признателен своим читателям за оценку произведения по "пятизвёздной" шкале, а также за любые отзывы и комментарии! Для этого регистрация на сайте необязательна - достаточно просто заполнить форму, приведенную ниже, и затем ввести предлагаемый буквенный код безопасности.

********************************************************************

Источник изображения здесь: http://img.ashkimsin.ru/forums/monthly_07_2009/user6261/post31868_img1.jpg


Нравится


Ніколя-БабА    (14.12.2011 15:08)
Така цікавуща тема!
З задоволенням прочитав Вашого вірша,
емоції мигтіли, немов стробоскоп.
Ніколи не носив тату і пірсингу, але на все життя пам`ятатиму(та й мої однокласники також), як дівчата в 10 класі в хімічному кабінеті на моє прохання вибілили мені тоді ще пристойну шевелюру гіропіритом(чи ще там щось). Юнацьке бажання виділитися,
сподобатися, шалений адреналін, домашній осуд батьків, ножиці, коротка стрижка - невід`ємна частина прекрасної юності. А ще ж існує багацько молодіжних течій. А ще ж молоді є кого копіювати (телевізор кишить отими сумнівними "кумирами"). Цілковито поділяю думку автора rusanz з цього приводу.
А вірш класний, вже навіть тим, що викликає такий шквал емоцій та думок.
Дякую, піду думати.


terrackona    (14.12.2011 15:07)
"Чим відрізняється людина з тату від людини без неї? - Людині з тату (татуїровкою) абсолютно байдуже, що в когось її немає." Це хотілося б віднести і на рахунок пірсингу.

Проте, в будь-якому разі, міри дотримуватись потрібно: і в критиці, і в пірсингу.


rusanz    (14.12.2011 15:06)
Хто-хто, а ось якраз літні і мали б відчувати свою провину за те, що молодь, нівечачи свої тіла і долі, рятують таким способом свої душі і душі своїх майбутніх поколінь, котрі забруднені хибними думками, світоглядом і відчуттями їх предків, що мораллю, ідеалами і високими цінностями (тимчасовим) пригнічували любов (вічне). Причина і наслідок хоч і розкидані в часі. Але останнім часом інтервал між ними зменшується. Недарма існує така приказка: «Дід аличі наївся, а у онука – оскомина!» Сучасна молодь – це думки і відчуття їх недалеких предків. Нехай літні замисляться над цим, перш ніж критикувати, оскільки, зміняться вони, зміниться і їх потомки (поки ще не пізно)!


Swetik    (14.12.2011 15:05)
Ой, а моя коллега, немолодая женщина за 50 недавно призналась, что оооочень хочет тату! но... возраст, положение в обществе, понимание того, что это - глупость и того, что "остальные не поймут..." остановили! Уважительное отношений (иногда чрезмерно) останавливает взрослых от глупостей. "Если ьы молодость знала, если бы старость могла..."
И еще... где-то слышала по поводу "подвигов в молодости" - "есть что вспомнить, нечего детям рассказать!"
ЗЫ. А я - хулиганка.... apple Когда студенткам запретили красить волосы - выкрасилась в самый вызывающий цвет и притопала на работу. претензии ко мне предявить не решились, девченок оставили в покое. Ибо - не НА голове ум, а внутри. Конечно, с пирсингом местами перебирают, и выглядит это не очень эстетично (тут я согласна). Но внешний эпатаж иногда полностью противоречит внутренней сущности. И если эта самая сущность не нужна окружающим - начинается маскировка под "популярные стандарты". Это пройдет, правда. Поверьте старой бунтарке...


Кузя Пруткова    (14.12.2011 15:04)
Мені моя найстарша бабуся якраз розповідала мені, п'яти-шестирічний, які дивацтва вона з братами утинала в дитинстві. І усміхалася: ти ж будеш розумнішою, еге ж? Так, бабусині дивацтва я не повторювала: вигадувала свої власні


MiShura    (14.12.2011 15:02)
Моим дочке и племяннице очень нравились рассказы на тему: какие глупости делала мама, когда была маленькой. Правда, мой опыт быстро иссяк, пришлось рассказывать ещё и про друзей. Но отчасти и благодаря этим рассказам у девочек стало чуть взрослее поведение. wink Кузя права: чужие глупости повторять не интересно, а свои ведь ещё нужно сочинить


Ігор Рубцов    (14.12.2011 15:01)
Є незмінний і вічний закон віддзеркалення. У Біблії його дієвість записана такими словами з 2Кор.318 "Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього." А передати для інших випадків життя можна словами: "На що ми дивимось, на те й перетворюємось, що слухаємо..." Отож, чимало колишніх людей переходять до класу тварин, чи рослин, залежно від інтересів.


MiShura    (14.12.2011 14:58)
Есть мудрая мысль (не моя, очень древняя), что старики больше всего злятся на то, чего не могут уже делать сами. Но, мой опыт говорит, что некоторые всё-таки сохраняют мудрую снисходительность, вспоминая свои подростковые "подвиги"


Кузя Пруткова    (14.12.2011 14:57)
Таню, ти дуже переконливо передала монолог. Але: це усього тільки типове бурчання. Справедливе чи ні? Не в тому річ, а у тому, що такі монологи нікому не допомагають. Я читала якось статтю дитячого психолога: він писав, що підлітки по своїй природі намагаються якось виділитися, це прагнення - нормальне явище. Проблема в тому, що нормальним чином більшість з них виділитися не здатна: де? Чим? А потреба - є. І якщо в селах можна здобути повагу роботою, то в містах - хіба що навчанням, а це - не всім дається, на жаль. А от чому батьки, замість того, щоб хоч на місяць найняти репетитора, купують підліткам цяцьки (або гроші дають)? Мабуть, тому, що не вірять, що навчання чимось буде корисне. На жаль.


Їжак    (14.12.2011 14:56)
Вічна проблема "Батьки і діти". Не все так погано в молодому світі. Тільки ми бачимо погане, а хороше в юних не замічаємо.Більше молоді - це розум нації. А деколи дебошерять, на те молодість. Не треба сприймати в темному світлі. А наркоманія, п'янка - це одиниці. В СУСПІЛЬСТВІ МУСИТЬ БУТИ СМІТТЯ. А вірш хороший.

 Всего комментариев: 10