» Побачення наосліп
   - Я не хочу меняться

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • ОСТРIВЕЦЬ ДОВIРИ
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Чверть століття зводили ми дім...

Старість – в горі. Молодість – в біді…
І життя віднині дороге,
небезпечно…

Діло предків гублячи благе,
чверть століття зводили ми дім
для малечі…

Вже малеча встала на крило,
не шкодує розуму і рук...
на чужині.

Рідні стіни – слів не доберу! –
безкультурним зіллям заплело...
Ми ж – "не винні".

Люди добрі, ніби всі свої...
Чом не добудуємо ніяк?..
Брак цементу?..

сил? уміння? совісті в нас брак?..
А чи потенційні хазяї –
імпотенти?..

Безпораддям світиться каркас.
Всім нерідним – чхати, а рідня –
знову краде…

Вже й інвестор „крани” підганя…
А на будмайданчику у нас –
бійки, зради…

Чверть сторіччя – сором, глум і бруд.
Та дитячих вір вогнетривких
не покину!

Знайдеться ще ґазда (зі своїх),
і життям засяє довгобуд
Україна!

© Тетяна Яровицина


Нравится

 Всего комментариев: 0