» Побачення наосліп
   - Молитва

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • ОСТРIВЕЦЬ ДОВIРИ
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Базіка


Друзі всякі були. Та таких ще не бУло.
Коло мене - найкращі, вірніші-най-най.
Друг промовчить з тобою про те, що минуло…
і про те, що гряде…
Так мовчить
небокрай.

Друзів маю таких, що журба безіменна
не розчавить душі – певна, кожного дня.
А немовлене – те… най кепкує із мене.
Темне тло для усмішки –
також надбання!

Як на голову сніг... ніби справжня розплата,
наче подруга зла, з неба падаєш ти.
І ану збиткуватися, ну пліткувати!..
Так природно, немов це
робила завжди…

О, сестриця-базіко, ну звідки взялась ти???
Увіп'ялася в коси, «проїла» хребет...
Розпатякаєш всім про мої негаразди, -
начувайсь:
зафарбую до смерті
тебе!

© Тетяна Яровицина


Нравится

 Всего комментариев: 0