» Побачення наосліп
   - А ты?

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • НIЖНIСТЬ
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Сіреньким вужем…

 

Сiреньким  вужем  вiдповзає  проплакана  нiч...
І  сходять  над  світом  ласкаві  усмiхненi  очi.
А  я  -  порошинка  у  променi.  Я  -  зусiбiч  
вiдкрита  тобi!  І  від  цього  у  грудях  лоскоче!

А  я  все  дивлюся  у  очі  твої  осяйні...
Вони  -  ніби  нонсенс  у  світі,  залитому  кров'ю!
Усе,  що  для  щастя  потрібно  сьогодні  мені,  -
це  миру.  Багато.  І  трішечки  зовсім  -  здоров'я.

Хай  доля  нагадує  часом  сумнівне  лото,
примхливо  шукаю  твій  сповнений  ніжності  обрій!
Ясніше  за  погляд  твій  точно  не  скаже  ніхто,
що  все  буде  добре.  У  світі  й  у  нас  буде  добре!

Я  більш  не  віддамся  отій  ненаситній  журбі.
Повірю,  як  вперше.  Не  хочеться  віри  востаннє...
Чи  знайдуться  сили  вужа  задушити  в  собi?  
Чи  мудростi  стане  сумні  „проковтнути”  питання?

Тобі  уже  час?  Не  вагайся  ж  бо!  Мусиш  iти.  
Ти  вільний  зі  мною.  Ти  -  вільний,  але  -  небайдужий!..
Дивитимусь  вслiд  з  відчайдушних  висот  нiмоти...
За  днем  буде  ніч  -  із  жовтенькими  плямками  вужик.

© Тетяна Яровицина


Нравится

 Всего комментариев: 0