» Побачення наосліп
   - Я молюсь за Вас, люди

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • НАВМИСНЕ НЕ УТНЕШ
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Папа маму, наверное, любит...


Папа маму, наверное, любит...
раз он съел половину ватрушек,

тех,
что мама спекла неудачно...

Папа добрый - он съел всё равно.

Это подвиг!
Их есть н е в о з м о ж н о !!!
Мама папу, наверное, любит...
раз взяла половину ватрушек
из-под носа его осторожно -
и, обрадовав, как же иначе ? -
молча
выбросила в окно...

Стóит
ли
говорить, как я этому рада,

и что мне ради мамы не надо

вместо папы ватрушки съедать?!.


Ах, не надо им ссориться больше!


© Татьяна Яровицына


 



Нравится


Ігор Рубцов    (22.06.2013 21:51)
Зворушливі роздуми. Тут і доводити не треба, що діти часом виявляють не аби яку мудрість, помічаючи у дрібницях те, що ми намагаємось приховати.
Ответ:
Точно. Найбезглуздіше заняття - приховувати щось від дітей. Це наче від себе приховувати. :) Ми, дорослі, цього ніяк не допетраємо.

 Всего комментариев: 1