» Побачення наосліп
   - Любити... (українською)

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • НАВМИСНЕ НЕ УТНЕШ
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Давай мерщій! (українською)



Рахує  бабця  –  «дебет»,  «кредит»  –
під  вечір  всі  свої  пігулки,
а  з  кухні  лине  дивний  щебет
її  невтомної  онуки.

...На  зміну  тьохканню  і  танцям
до  спальні  котиться  луною:

–  Ніхто  не  гра-а-а-ється  зі  мною!

Якась  хвилинка  -  й  чути  бабці:

–  Бабуню!  Я  іду  до  тебе,
бо  «вже  не  можуть»  мама  й  тато!

–  Мені…  тиск  виміряти  треба.

–  Давай  мерщій  –  і  нумо  грати!

© Татьяна Яровицына


Источник изображения здесь:
http://krsk.kp.ru/f/12/image/64/36/2833664.jpg


Нравится


Татьяна Яровицына    (28.11.2011 17:19)
Із задоволенням приведу коментар автора Клубу Поезії - MiShura:

"Пробачте, я здивована до краю.
Хіба це горе - з онучам погратись?
Чи є в житті стареньких щось миліше?
Лічить пігулки? Мірять тиск? Облиште!
Хто так до близьких збайдужів до краю,
Не матиме уже в житті розради.
Бо звідки ж вернеться тепло до нас на старість,
Як ми його в дітей не повкладаєм?"

 Всего комментариев: 1