» Побачення наосліп
   - Тот, кто крылья мне дал...

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • НАВМИСНЕ НЕ УТНЕШ
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Дієвий принцип (українською)


Як була я завбільшкú
півтора-два роки,
начувалися батьки!
Завдала мороки.
...Раз примарилось мені:
я – доросла леді,
й оселилась на два дні...
так, у туалеті!
То «пі-пі» зроблю (скажу?),
то водичку злию,
то до ванної біжу –
з милом руки мию.

Мама вимушена теж
поруч десь стояти,
заклопотана без меж –
все контролювати.
...Не пускати б їй було
(це не дуже складно).
Щось, одначе, не дало:
справа делікатна!

Та коли вдвадцяте я
там вже опинилась,
чула вся моя сім’я,
як вона молилась,
щоб оце мале дитя
не знущалось з неньки!
Ті два дні свого життя
згадує частенько...

Чи ж подумати могла –
завтра легше буде?!
(«Мокрий залік» я здала –
отже, вийшла «в люди».)
...Нервуватися, батьки,
не спішить одразу!
Хай додасть і вам снаги
«принцип унітазу»:
все минає, й це мине –
треба зачекати.
Як дитинство промайне,
буде що згадати!

© Татьяна Яровицына

Источник изображения здесь:
http://baby-ko.com.ua/uploads/images/products/full/item_11199_2_1424845.jpg


Нравится

 Всего комментариев: 0