» Побачення наосліп
   - Тетянка

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ТI КАДРИ
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Тетянка

 

В душі попід дахом (будинок висотний, без ліфта)
живе сонцесяйна маленька красуня Тетянка.
В очах її – вічне наївне і лагiдне літо,
яке вибігає із рідного дому щоранку.
Веселим дзвіночком – знайомими сходами – долі –
туди, де вирує життя небуденно щасливе...
Дитя іще чисте, не знає жіночого болю
і вірить, дурненьке, що доля завжди справедлива.

Воно іще мріє про казку і вічне кохання,
велику родину із купою рідних дзвіночків,
про кішку з собакою… Світла жага сподівання
в Тетянці скорятись земному тяжінню не хоче.
Випурхує з дому, стрічаючи різних сусідок –
стурбованих, тихих, заплаканих, грізних, сердитих,
які проводжають очима замріяне літо,
дивуючись пісно, як декому хочеться жити!..
А літо вітається й котиться-котиться далі –
назустріч майбутній шаленій незнаній пригоді,
іще не навчившись збирати у торбу печалі…
В Тетянки – канікули. Свято у неї, та й годі!

Вона ще за віком не відає: поверхом нижче –
вже інше життя, значно важчі і доля, і вибір...
А ті, що внизу, – мають зовсім нестерпні обличчя.
От принц би казковий
                          стражденних на сонечко вивів!..
Сусідки радіють: хоч хтось у будинку так може!..
А їм вже несила. Життя відбулось невблаганно.
Колишні вони на дівчисько замріяне схожі...
Невже і воно
                          згодом виросте в пані Тетяну?!

© Тетяна Яровицина

 


Нравится

 Всего комментариев: 0