» Побачення наосліп
   - В уголке. Паучком. Но...

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ТI КАДРИ
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » РУКА

 

У мене в конвертику – гроші.
В мобільному – номер Сашка.
Казали: такий він хороший…
Рука

затерпла, мов здибала пута…
…Почую – і що я скажу?
(І справді, що скажеш йому ти?)
Межу

здолати ЯК, просто не знаю...
Горю від  жалю і вини…
Та воля моя промовляє:
«Дзвони».

Зі слухавки лине бадьоро:
«Пройдіть-но туди і туди».
Сахаюся внутрішнім зором
Біди.

…Візочок. Якихось  два метри.
І – рів. Глибиною в життя…
«А жалощі мусять померти.
Затям.» –

осмикує внутрішній голос.
…Привітна, струнка і легка,
Іду. А у серці так голо…
Рука –

назустріч – розкраює прірву
і просто рятує мене!!!
Відроджує втрачену віру
в земне…

…Це ВІН, що пройшов крізь наругу,
здолавши всі прірви земні –
шляхетно протягує руку
МЕНІ!

На іншому боці вже стóю.
Незламні є чоловіки!
…І як не припасти до тої
РУКИ???

 


Нравится

 Всего комментариев: 0