» Побачення наосліп
   - Взгляд бродячей собаки

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ТI КАДРИ
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Сталінська премія


З листа Марії Юдиної до Сталіна (1943):

"Денно и нощно я буду молиться о том, чтобы Вам были прощены чудовищные злодеяния, которые Вы совершили против Вашего народа. Я отказываюсь от Сталинской премии, а деньги посылаю на ремонт храма и во спасение Вашей души".


В електричці ходить із книжками
чоловік. Бо ж – світло у книжках!..

А у жінки літньої – тюльпани.
Повний кошик в стомлених руках!..

А навпроти – хлопець. Не за віком
сивий, із зажурою в очах…

Ось "купе" зрівнялось з чоловіком,
що рекламу книжки розпочав.

А у нього – мова промениста.
Кожному б із нас такі вуста!

.............................................

– Отже... Пише жінка-піаністка
іродові Сталіну листа.

"Не приймаю Вашої відзнаки.
Гроші віддаю на Божий Храм".

...Має неабияку відвагу,
щире серце, сповнене добра!

Пише про загублені мільйони
тих безвинних непотрібних жертв,

що цілком свідомо і "законно"
звів зі світу Йосип-людожер.

...Плаче й пише Юдіна Марія,
що за нього молиться день-ніч…

А в тирана серце пломеніє:
лине, лине Моцарт зусібіч!..

(...Радіо ввімкнув, і... серце вкрала
музика – Маріїна душа.

Тож, аби для нього лиш зіграла
Юдіна, він вперто забажав.

Неповторно ця Марія грає!!!
Як в останнє... В нім тиран замовк!!!

А ж її, доведену до краю,
віз на запис "чорний воронок"!)

До ГУЛАГу сталінська "путівка"
світить їй – за правду у лице.

Та між ним і правдою – платівка.
23-й Моцартів концерт.

Стратити її немає сили:
щось заворушилося у нім!..

(Чи молитви ката всовістили,
чи тендітні руки чарівні?)

Розбудила дивна піаністка
в деспоті, погрузлому в гріхах,

юного того семінариста,
що ступив колись на Божий шлях...

Ірод зачиняється і плаче,
мов раніше Моцарта не чув.

Мужній музі щиро він пробачить
три доби просвітлого плачу!..

…Що там далі, книжка вам розкаже.
Тридцять гривень. Й інші в мене є...

………………………………..

А купе, пірнувши в море вражень,
думу дума. Кожен про своє.

Жінка: "Як шкода! Немає грошей… "
Молодик вирішує: "Куплю!"
І... дарує жінці. 

– Мій хороший!
Я так того Моцарта люблю!!!
Ось... Віддячу...

П'ять хвилин змагання –
й хлопець упокорився красі.

Їде далі з купою тюльпанів –
віддала. Із вдячністю. Усі.


© Тетяна Яровицина

http://ioan.theosis.ru/Yudina.html






 


Нравится


Сашко    (11.05.2014 21:17)
Історія вражаюча. І вірш теж до душі. Кожне слово рідною мовою тепер цінніше вдесятеро.
Ответ:
Дякую, серденько, ти мене надихаєш своїми коментарями!

 Всего комментариев: 1