» Побачення наосліп
   - В ожидании маршрутки

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ТI КАДРИ
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » Метаморфозы


И моя, и твоя в том вина,
что болеет родная страна!..
Некрасивое слово "война"
и высокое слово "гражданская"
запеклись на народных устах...
И с бесстрашием борется страх,
на запчасти у нас на глазах
мир растаскивая...

Округляется медленно рот:
– О-па!.. Божья коровка ползёт...
вся в расцветочку... наоборот...
и семья у неё – чёрно-красная...
Всё смешалось: и правда, и ложь –
и в смятении не разберёшь,
кто на недруга-друга похож...
Мама ласковая!..

И, боясь усомниться в святом,
жизнь на "прежде...", "сейчас!" и "потом?!."
делим, с мыслью о чувстве шестом
под прицелом пугающей полночи...
И... не знаем в дурной маете,
ждать чего от обычных людей,
если твари господни – и те
перекрасились, сволочи.

© Татьяна Яровицына

 


Нравится


Сашко    (26.03.2014 22:24)
Про вину - повністю погоджуюся. Вона спільна. Але, чому "громадянська"? Зараз актуальніше казати про зовнішню інтервенцію. І навіть якби у нас спровокували громадянську війну, вона мала би особливу специфіку прихованої тієї ж зовнішньої експансії. Нові форми.
Ответ:
Громадянська війна - всі про неї кажуть... Принаймні, у східній чужоземії

 Всего комментариев: 1