» Побачення наосліп
   - Без возраста

» Читачі радять
» НОВI ТВОРИ

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » СІЯЧІ

 

Лебедію
над кожною долею,
що не мовчить.
…Прокидаючись там,
де найкраще – ніколи не жити,
до роботи стають
люди правди, святі сіячі –
може, зійде колись
добре жито, брехнею не вбите.
Лине стогін безсиль
і потойбіч дурної війни,
попри лемент і жах,
артилерій важке беззаконня…
Їх негусто т а к и х,  
а довкола іще цілини!...............
Та звідтіль аж сюди
пахнуть зерням беззбройні долоні.
Ці натруджені душі
на хижому протязі літ
тріпотять між вогнів
у знемозі назватись чужими.
Важко йдуть сіячі
по своїй очманілій землі,
що спішить, аж пищить,
за добро
поквитатися
з ними.

© Тетяна Яровицина


Нравится

 Всего комментариев: 0