» Побачення наосліп
   - Поэты. Грустные мысли с элементами оптимизма

» Читачі радять
» НОВI ТВОРИ

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » ОДЕРЖИМІСТЬ


Актору Театру «Пам'ять»
Михайлу Орлюку,
Людині, яка дала мені шанс

 

Йому не треба Її вивчати.

Він вже давно...

Вона повсюдно із ним на чатах.

Вони – одно.

Вона за ним – і город копати,

і на війну...

Студентом юним він милу зрадив, –

та повернув!

Як зайнялося на Незалежність,

назустріч йшов,

бо там, де глибоко і безмежно –

сама Любов.

 

На власній шкурі – й біду, й розгубу

і чужину...

Ціну пізнавши, клітинно любить

її одну.

Та на дружину, буває, гримне,

впече до сліз…

Й дітей привчає до: «Тату, гривня!

У вас – русизм.»

Уболіває за Україну

щоглиб душі.

Мене благає: «Пиши, дитино!

Пиши, пиши!!!»


…В селі Мощун, де ліси зелені –

межа століть,

упав колишній великий Ленін.

К о б з а р  стоїть!!!

Великі зміни – одної ночі.

Чия рука?

Ану ж, погляньмо, як світять очі

у Орлюка!

Хто «лобіює» в селі Тараса?

Всі прагнуть змін.

Коли ж зі словом іти у наступ –

то сам-один.

Сусіда й рота розкрить боїться –

бо ж матюки.

А в цього хата – самі полиці:

книжки, книжки...

 

Знання спива за горілку й каву.

І вік – не вік.

Із ним корисно, із ним цікаво.

Ну й чоловік!..

Що не розмова – то щирий дотик –

близька, легка.

А мова! Мова – суцільний дотеп!

Ні матюка...

…Яка красива в людини осінь!..

Сміється: «Ну!..

Чи є пісні про короткі коси???

Бо не засну!»


© Тетяна Яровицина


Нравится

 Всего комментариев: 0