» Побачення наосліп
   - Песня Друга

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» Лікоть до ліктя
» МОї ВЧИТЕЛI




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935-1963) "Ти знаєш, що ти - людина?"

У юності я щиро захоплювалася творчістю Василя Симоненка, вражена трагічною його долею. Ковтаючи його вірші, я підсвідомо всотувала їхню високу ноту, патріотизм і змістовність... Це був, мабуть, найсвітліший і найближчий мені по духу український орієнтир. Становлення моє відбувалося у скрутні і непевні часи постперебудови. А у віршах Симоненка я знаходила для себе відповіді на безліч своїх запитань... Досі не розумію, як могло таке статися, що такого таланта, такого красеня, такого вірного сина своєї Вітчизни Україна втратила зовсім молодим?...


Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.


Ображайся на мене, як хочеш ...

Ображайся на мене, як хочеш,
Зневажай, ненавидь мене -
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.

Хай досада чи гнів жевріє,
Хай до сліз я тебе озлю -
Ти для мене не тільки мрія,
Я живою тебе люблю.

Для кохання в нас часу мало,
Для мовчання - у нас віки.
Все віддав би, що жить осталось,
За гарячий дотик руки.

Влийся сонцем у щиру мову,
У думок моїх течію -
Я люблю твої губи, і брови,
І поставу, і вроду твою.

Ображайся на мене, як хочеш,
І презирством убий мене -
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.


Нравится

 Всего комментариев: 0